Історія дуже часто повторюється. Нині, коли в наймогутнішій державі світу – США, дедалі частіше лунають голоси з оточення колишнього президента (і можливого нового президента) про доцільність «взаєморозуміння» з диктатором росії путіним, виходу США з НАТО і припинення допомоги Україні, можна згадати, що таке вже було.
В ХVII ст. Європа страшенно боялася Османської імперії, її військової потуги, економічних ресурсів, величезного населення. Боялася так, як сьогодні вона боїться росії. Турки володіли всією північною Африкою, Балканами, Аравією, Межиріччям, Сирією, Палестиною, Анатолією (Візантією), Закавказзям.
Вони вели бойові дії по всьому Середземному морю, аж до Іспанії. Все це навіювало європейцям комплекс меншовартості.
1590 року турецький візир кричав на польських послів, вимагаючи данини: «Чи маєте розум? Опам’ятайтесь! Хто, коли противився мені? Перс боїться мене, Венеція тремтить, італієць проситься, німець мусить дати, що скажу! Пошлю на вас татарські орди, мунтян і волохів, пашу сілістрійського, буджакського, темешварського, беглербека сілістрійського з двома стами тисяч коней! Світ тремтить переді мною».
У 10-20-х роках ХVII ст. запорізькі козаки майже неподільно панували на Чорному морі, наводячи жах на прибережні міста та провінції Османської імперії. Дійшло до того, що причорноморські міста Анатолії і Балкан звернулися до султана з петицією, де заявили, що якщо він не захистить їх від козаків, то вони визнають їхню владу.
1614 року запорожці організували і блискуче провели морські десанти на Трапезунд і Синоп і захопили ці міста. Через рік вони з’явилися під Стамбулом і спалили портові причали на очах у султана та його двору. Ці чудові операції жваво нагадують те, що нині творять у Криму та Севастополі наші СБУ, ГУР ЗСУ і Військово-морські сили України.
Англійський посол у Стамбулі (1621-1628 рр.) сер Томас Роу доповідав у Лондон 30 червня 1623 р.: «Козаки для них (турків) небезпечніші від наймогутніших ворогів тому, що вони заважають завезенню провіанту в Константинополь».
Докладно описав англійський посол напад козаків на турецьку столицю 9 червня 1624 року, завершивши своє послання таким висновком: «Цілий день до заходу сонця сміливо стояли вони і загрожували великій, але стривоженій столиці світу і всій її могутності, нарешті зі своєю здобиччю, з розгорнутими прапорами козаки відійшли, щоправда без перемоги, але і без відсічі турків. Це не така вже й значна обставина, ця дерзновенна акція розкрила дивовижну істину про цю велику державу, що вона, здаючись такою грізною і могутньою, насправді слабка і беззахисна».
За кілька днів Роу повідомив, що козаки знову напали на Стамбул і громили його околиці.
А в травні 1626 року він дав таку цікаву реляцію: «Вони загрожують вступити в бій з усім турецьким флотом і дали клятву, що захоплять корабель адмірала. Всі міста і села на Босфорі до самого Константинополя охоплені великим жахом…».
Усі імперії прагнуть, щоб їх боялися, трусилися зі страху перед ними. Так було і в тодішній Європі. Але грізна велич Османської імперії не справляла враження на українське козацтво.
Слава козацтва була такою, що Військо Запорозьке негайно прийняли до тодішнього аналога НАТО – Європейської ліґи християнської міліції.
Тогочасна Європа все ж таки була сміливішою від сучасної…
Ігор Лосєв
