Війна накладає свій відбиток на всі аспекти нашого життя. І на мистецтво — передусім. Багато хто з митців з початку повномасштабного вторгнення перейшов на військову тематику. А львівська художниця Наталя Бугайова-Гуменюк навіть винайшла унікальну авторську «воєнну» техніку — «ганчбинт». Це картини, «мальовані» білим і фарбованим бинтом, матеріалом, на перший погляд, нехитрим, але який має потужне символічне значення, влучно підкреслює важкі реалії воєнного часу.
Виставка Наталі «Народ, що вгору йде…» проходить у Домі Франка. В експозиції декілька серій робіт. Це передусім портрети видатних українців (Івана Франка, Лесі Українки, Андрея Шептицького, Григорія Сковороди), героїв Азовсталі («Волина», Роман Ратушний, Максим Кривцов, Михайло Діанов, «Да Вінчі», Пташка та інші).
А також «Козацька серія» — фігури козаків з білого бинта на чорному фоні, портрети львівської мистецької спільноти (художник-волонтер Лев Скоп, гіпі Ігор Біликівський та Алік Олісевич).
Це вже десята виставка Наталі Бугайової-Гуменюк, яка є випускницею Інституту декоративно-прикладного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Як народилася така ориґінальна техніка, як ганчбинт? «З… побуту, — пригадує Наталя. — У 2020 році почалася пандемія ковіду, я втратила роботу. Сиділа вдома, займалася господаркою. Якось поралася на кухні і побачила у звичайній кухонній ганчірці якийсь барельєф. Це було щось трохи містичне, бо це було незадовго до повномасштабного вторгнення. І далі я почала бачити у цих кухонних ганчірках якісь образи. Причому вони були якісь віщі — то матір з дитиною на руках, то богомольці… І всі вони були сумні. Я вирішила фотографувати ці фігурки, бо вони були такі реалістичні, що було шкода їх втрачати. Іноді трохи поправляла тканину. Я їх назвала «Кухонні барельєфи». Таких фото невдовзі назбиралося на телефоні дуже багато. Я почала їх викладати на «ФБ». Друзі побачили, їм дуже сподобалося. І запропонували мені зробити виставку. Та у мене не було робіт, одні лише фото! Але друзі сказали: «Даємо тобі два місяці, аби зробити виставкові роботи, ми вже домовилися про виставку!».
…Перша персональна виставка Наталі Бугайової-Гуменюк була в кафе «Мазурек». Портрети друзів, зокрема, гіпі Аліка Олісевича та Ігоря Біликівського, портрет батька, натюрморти. А потім почала вдосконалюватися у жанрі портрета. Народилася серія «Видатні українці» — портрети Івана Франка, Лесі Українки, Тараса Шевченка. Ще до повномасштабного вторгнення почала робити портрет оперного співака і бійця Василя Сліпака, який у 2016-му загинув від кулі снайпера.
«Портрет Василя Сліпака мав для мене містичне значення, — говорить художниця. — Я для себе його усвідомлюю, як „сьогодні я почала портрет Сліпака, а завтра почалася війна“. Я його тоді не закінчила, бо була у шоці. Сховала цю роботу, але коли трохи адаптувалася до воєнних реалій, то знову почала працювати. І після портрету Сліпака продовжила військову серію. Зображувала те, що мене найбільше хвилювало, зокрема, історію „азовців“, яка усіх сколихнула. Коли робиш від серця, все йде дуже легко. Потім з’явилися портрети Андрея Шептицького, Григорія Сковороди, Квітки Цісик».
Виставки пішли одна за одною. Зокрема, художниця брала участь у виставці «Натхненні Пінзелем у Годовиці» в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові — в межах культурно-мистецького проєкту «Під зорею Пінзеля». А також у всеукраїнській виставці художників та архітекторів «Київ — місто яке?» в Центрі культури і мистецтв Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, у виставці, присвяченій Маґдебурзькому праву у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука. Наталя надала свої роботи на благодійний аукціон «Різдво по-волонтерськи: мистецтво заради Перемоги». Персональні виставки мала в «Art Prostir» Львівської муніципальної бібліотеки, у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, львівському Будинку воїна, кав’ярні «Вірменка», ґалереї «Intelliasarpoint».
Фото Тетяни Данілової
Юлія Ліщенко,
«Високий замок»
