Цього літа у виставковому просторі Торонтської бібліотеки «Річв’ю» (Toronto Public Library – Richview Branch) українське мистецтво заговорило мовою кольору, символів та емоцій, розповідаючи історії пам’яті, надії й незламності. Тут відкрилася виставка «The Voice» («Голос»), яка об’єднала творчість восьми українсько-канадських художників. Відкрившись 4 липня, експозиція триватиме до 31 липня, запрошуючи відвідувачів відкрити для себе багатогранність сучасного українського мистецтва та силу історій, що промовляють без слів.
Кожен із митців говорить власною художньою мовою. Одні звертаються до реалістичних образів, інші працюють з абстракцією чи магічним реалізмом, але всіх їх об’єднує прагнення осмислити красу, пам’ять, втрату, надію та українську ідентичність. Редактор «Гомону України» відвідала виставку та поспілкувалася з мистцями, аби дізнатися, що стоїть за їхніми роботами.
Марія Антонів представила дві роботи зі своєї добре знаної серії квіткових полотен — ірисів та маків. Для художниці квіти є не просто витвором природи, а живими образами, що нагадують людей. «Кожна квітка має свій характер, — говорить мисткиня. — Як і люди, вони різні: одні спокійні, інші сильні чи ніжні. У житті вони приносять різні емоції, але завжди дарують світло та позитив». Природа, український краєвид і квіткові мотиви вже багато років залишаються головним джерелом її натхнення. У її творчості нерідко простежуються образи, що навіюють спогади про Україну, її красу та духовне коріння. Водночас Марія Антонів відома не лише як талановита художниця, а й як активна громадська діячка, яка щиро підтримує розвиток молодих мистців. Вона охоче організовує та проводить пленери, заохочуючи молодих українців удосконалювати свою майстерність, ділиться власним досвідом і допомагає розкривати нові таланти. Не менш важливою є її благодійна діяльність: художниця регулярно передає свої роботи на благодійні аукціони та мистецькі заходи, підтримуючи ініціативи, що допомагають українській громаді та Україні. Для неї мистецтво — це не лише творчість, а й спосіб єднати людей, надихати їх і робити добро.
Зовсім іншу художню мову пропонує Віктор Дейсун — майстер абстрактного експресіонізму. На перший погляд його полотна складаються лише з яскравих кольорових ліній і ритмічних форм. Та варто затримати погляд довше, і перед глядачем поступово народжується пейзаж. Абстракція ніби сама відкриває приховані обриси природи, дозволяючи кожному побачити власну історію.
Олександра Гуйова працює у жанрі магічного реалізму. Її картини нагадують казковий світ мавок, лісів та легенд, водночас залишаючись напрочуд сучасними. Попри яскраві кольори й фантазійні образи, назви робіт нерозривно пов’язані із сьогоднішньою Україною. Особливу увагу привертає полотно «Втомлена українська душа». На ньому зображена жінка із заплющеними очима, одягнена у вишиванку, квітковий вінок і традиційні червоні коралі. Вона символізує українську жінку, яка навіть виснажена війною, щоденними турботами й переживаннями, продовжує підтримувати своїх дітей, родину, громаду та країну. Втома не позбавляє її сили бути поруч і нести на собі відповідальність за інших.
Серед учасників виставки також представлений художник Олександр Гутиря та мисткиня Олександра Лицак, чиї роботи органічно доповнюють багатоголосся експозиції, демонструючи ще одне бачення сучасного українського мистецтва.
Особливо зворушливими є полотна Вікторії Макарової — уродженки Херсона. Одну зі своїх картин вона присвятила старовинним дверям, повз які щодня проходила у рідному місті. Колись вони викликали відчуття загадковості та подиху минулих століть. Сьогодні, після російської окупації та руйнувань, художниця майже впевнена, що цих дверей більше не існує. Тепер вони живуть лише у спогадах та на її полотні, як символ пам’яті про місто, яке війна безповоротно змінила. Інша її робота присвячена соняшникам, одному з найвпізнаваніших символів України. Соняшник для мисткині означає сонце, життя, відродження та віру в те, що після темряви неодмінно повернуться світло і краса.
Михайло Петрух представив одну з найсимволічніших робіт виставки. На круглому полотні художник зобразив золоті бані київських храмів. У час, коли російські ракети руйнують українські святині, мистецтво стає способом їх зберегти. Особливого змісту картині надає перевернутий український прапор: жовте небо над синьою землею. Такий образ є відомим міжнародним символом лиха та біди, нагадуючи глядачеві, що Україна й досі переживає одну з найтрагічніших сторінок своєї історії. Не менш виразною є його картина із яскраво-червоними квітами на чорному тлі, контраст життя й смерті, краси та болю, чорного на червогоно який не залишає байдужим.
Тетяна Русановська представила графічні роботи, виконані у власній авторській техніці. Художниця спочатку створює зображення на склі, а потім переносить його на папір. Кінцевий результат неможливо повністю передбачити, тому кожна робота стає творчим діалогом між задумом і випадком. Її натхненням є квіти, жіночі образи та колір. Саме так народилася композиція «Середземноморське літо», сповнена тепла, сонця і мрії про спокійний відпочинок. Інша робота також присвячена квітам, однак уважний глядач помітить тонкий український акцент: букет розміщений у тардиційному керамічному Полтавському горщину. Це нагадування про дім, який людина носить із собою, де б не перебувала. Частина творчості мисткині вже експонувалася на благодійних виставках, кошти від яких спрямовувалися на підтримку дитячих таборів в Україні. Для неї це природне продовження мистецтва, допомагати дітям зберігати дитинство, можливість навчатися, дружити та мріяти навіть у час війни.
Виставка «The Voice» («Голос») переконує, що мистецтво здатне говорити без слів. Воно зберігає пам’ять, допомагає пережити втрати, дарує надію та нагадує, що навіть далеко від Батьківщини українська культура продовжує жити й розвиватися. Експозиція триватиме до 31 липня у бібліотеці Toronto Public Library – Richview Branch. Організатори запрошують усіх охочих відвідати виставку разом із родиною та друзями, щоб бодай на мить відірватися від щоденного поспіху, відчути силу мистецтва і дозволити йому подарувати натхнення, світло та віру в майбутнє.
Надя Ґерелюк
LATCA (Літературно-мистецька асоціація, канадське відділення) запрошує інших мистців приєднуватися до майбутніх проєктів, пленерів та виставок для створення робіт і співпраці над ідеями.
Слідкуйте за LATCA Facebook та Instagram
Email: [email protected]
