До 60-ліття хору «Веснівка»
У сучасному культурному канадсько-українському просторі триває інтенсивний процес переосмислення мистецьких здобутків ХХ та початку ХХІ ст. Постать Квітки Кондрацької, відомої диригентки Канади та за її межами, музично-громадської діячки, педагога, чия творчість стала уособленням української народної пісні, яка в чудових хорових обробках звучить на сценах Канади та в багатьох країнах світу, посідає у цьому процесі ключове місце. Особливої уваги заслуговує диригентська діяльність Квітки Кондрацької, як засновниці, мистецького керівника і довголітньої диригентки хору «Веснівка» та Чоловічого Камерного Хору (Торонто, Канада), яка набуває дедалі вагомого значення. Диригентська діяльність пані Квітки інтегрується в сучасне середовище через концертно-хорове мистецтво та сприяє збереженню та розвитку українських хорових традицій, а зокрема обробок української народної пісні в академічному виконанні хору.
Нещодавно, 29 березня 2026 року, відбувся ювілейний концерт «Свято пісні з нагоди 60-ліття» хору Веснівка під невтомним керівництвом Квітки Кондрацької. Шістдесят років і незмінні славні хористи, які до цього часу співають у цьому хорі, велика праця пані Квітки не лише як диригентки, керівника, педагога, але й чудової людини, яка своєю творчою харизмою закохує у хорове мистецтво, підбирає цікавий репертуар, від народної пісні до духовної музики, творів української і світової класики, завше знаходить підхід до кожного хориста, до кожного хорового твору. Як талановита, досвідчена диригентка допомагала і допомагає створювати хорову традицію в Канаді та за кордоном, зокрема з виступами хору на сценах Америки, Англії, Німеччини, Італії, Франції, Іспанії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Аргентини, Бразилії, України. Завше підтримує українсько-канадських музикантів, диригентів, співаків та композиторів, пропагуючи їх музичні твори та виступи. Багато років вона є членом журі музичних конкурсів, а також щорічних Українських музичних фестивалів у Торонто, була президентом Українсько-Канадської Хорової Федерації, а також членом Асоціації керівників хорів. Хочеться особливо зазначити її вагомий внесок у розвиток культурно-хорового мистецтва Канади, який був відзначений нагородами та медалями. Серед них: Canadian Association of Choir Conductors, Конгрес Українців Канади, – у 2007 році КУКом нагороджено пані Квітку Шевченківською Медаллю, у 2015 році відзначена медаллю за визначний внесок у популяризацію творчої спадщини Тараса Шевченка за межами України Світовим Конгресом Українців, у 2025 році Українською Канадською Суспільною Службою в Торонто було надано їй Гуманітарну Нагороду ім. Маркіяна Охримовича.
Висока загальна культура та ерудиція, талант, велика диригентська практика дають можливість їй досягати значних успіхів. Як vocal coach хору, я можу зазначити, що пані Квітка завдяки своїм здібностям, своїй невичерпній енергії і наполегливості досягає поставлених завдань, що викликає довіру і повагу. Володіючи гарним голосом, відмінним музичним слухом, а також відповідними знаннями основ вокально-хорової педагогіки, вона майстерно вміє показати правильне формування звуку, його тембральне забарвлення, яке необхідне для того чи іншого твору. На кожній репетиції вона постійно звертає увагу співаків на підвищення загальної культури вокалу, урізноманітнення тембрової палітри голосів, чистоти інтонації, чіткості дикції, поліпшенню їх гармонічного слуху. Вона вимагає від хору не просто співати красиві звуки, а з розумінням підходити до інтонації кожного слова поетичного тексту, наголошуючи при цьому, що в співі хору завжди повинна звучати конкретна думка, що міститься у слові, зігріта теплотою людських голосів і красою музики, яка поглиблює і збагачує його зміст. Постійно працюючи над виразністю співу, розширенням звукового діапазону, пошуком багатства інтонацій, тембрів, темпоритмів, вона завжди наголошує, що основою вокально-хорового мистецтва є, в першу чергу, природна наспівність, тобто безперервний, плавний потік звучання людського голосу, облагороджений майстерністю і зігрітий глибокими почуттями виконавців. Саме природна наспівність разом з яскравою образністю слова, фрази, мелодії допомагає розкрити задум композитора, глибоко передати зміст будь-якого твору. Пані Квітка прекрасно відчуває можливості людського голосу. Це ми бачимо не тільки тоді, коли співає хор “Веснівка” та “Чоловічий камерний хор”, а й солісти, з якими також наполегливо працює. Вона завше приходить на допомогу професійними порадами хористам. Багато сил і енергії диригентка віддає роботі над інтонацією в хорі, розвитку мелодичного і гармонічного слуху співаків. Працюючи над ансамблем, Квітка Кондрацька вимагає від виконавців досягати повного злиття з іншими голосами, підпорядковуючи цьому темброве забарвлення звуку, характер штрихів, пульсацію темпоритму, динаміку та агогіку. Для того, щоб та чи інша партія продовжила звучання попередньої у відповідному нюансі чи характері, вона вимагає від артистів хору знання цілої партитури, відчуття своєї партії як невід’ємної частини загального образного змісту і форми цілого твору. Вона знає, чого хоче і чого можна досягти від виконавців саме на даному етапі. Ідучи в своїй роботі поступово від легшого до більш складнішого, пані Квітка відштовхується від тих реальних можливостей, якими володіють виконавці на даний час. Поступово вимоги щораз збільшуються і таким чином колектив, не зупиняючись на досягнутому, постійно рухається вперед, оволодіваючи все новими й новими засобами виконавської майстерності. Кожна репетиція, яку проводить Квітка Кондрацька, – це процес постійних творчих пошуків, шліфування і доведення до досконалості всіх деталей твору. Одночасно, будучи добрим педагогом, вона виховує в хористів почуття активного і свідомого ставлення до всього виконавського процесу. Вона надзвичайно вимоглива як до себе, так і до інших. Ця вимогливість будується на безкінечній терпимості і взаєморозумінні, де ні одна хвилина репетиційного часу не пропадає марно. Пані Квітка – добрий психолог, яка розуміє творчий стан хористів і коли це необхідно, вміє не звернути увагу на дрібниці, недоліки у виконанні, а часом різко вимагати дисципліни й зосередженості. Репетиції Квітки Кондрацької – це школа великої педагогічної творчої майстерні хорового мистецтва. На них базуються основи не тільки майбутніх концертних виступів, а й створюється міцний фундамент подальшої мистецької діяльності хору. У цьому контексті феномен Квітки Кондрацької є ідеальним втіленням хорового мистецтва в рецепцію сьогодення.
Зорич-Кондрацька Квітка-Галина народилася 9 березня 1944 року у місті Львові (Україна) у славній родині відомих громадських діячів Канади Богдана та Ярослави Зорич. Ще малою дитиною Квітка-Галина переїхала з батьками до Канади, де зародилося її мистецьке покликання. Ось як розповідає в інтерв’ю сама пані Квітка.
Хто надихнув Вас до хорової справи?
– Мій батько. Він мав гарний голос (бас) і чудовий слух, сам створював маленькі хори в містечках України, а також співав у хорах. Як ми виїхали з України до Австрії там був створений чоловічий хор «Ватра», яким диригував Лев Туркевич і мій батько співав у тому хорі. Вони роз’їжджали по всій Європі і співали. То мій батько, він мені прищепив любов до музики і хорової справи.
Як формувалося Ваше покликання диригента? Що спонукало Вас до створення хору «Веснівка»?
– У 1968 році я закінчила музичний факультет Торонтонського Університету, викладала музичні предмети та хоровий спів у школах Торонто. Шкільним хором в церкві Святого Миколая я почала диригувати ще на курсах українознавства, то лише був спів. Два роки пізніше приходили учениці з інших курсів і так створився хор. Ми співали на шкільних імпрезах, на єпархіальних святах, що колись були дуже величаві на виставках (Exhibition place) в Торонто, де приходили тисячі людей, там була дуже велика сцена, де брав участь не лише наш хор, а й інші хори. Але так сталося, що з того шкільного хору створився хор «Веснівка». Хор був заснований у 1965 році і співаємо дотепер.
Часто виступи хору супроводжує оркестр і чудові обробки українських пісень. З якими відомими митцями Ви співпрацювали і співпрацюєте?
– Першим з українських композиторів був – Мирослав Скорик, він зробив нам оркестровку на «Русалчин Великдень», пізніше Віктор Степурко – чудо-оркестровки. А також ми співпрацювали з українсько-канадськими композиторами – Зенко Лавришин, Лариса Кузьменко, Михайло Гринчишин, який створив багато творів для київських бандуристів та інші. Упродовж шести десятиліть, наш хор виконував різноманітний репертуар: композиції сучасних канадських і українських композиторів та музичні твори XVIII – XX століть. Сьогодні хор «Веснівка» та Чоловічий камерний хор, який був заснований у 2001 році, продовжують співпрацю з іншими ансамблями, хорами, ми підтримуємо молодих талановитих солістів та музикантів, запрошуючи їх до участі у своїх концертах.
Ви є ініціатором і автором багатьох мистецьких проєктів, серед яких присвячений Чорнобильській трагедії. Чи не могли б Ви розповісти про них?
– Мій чоловік на той час був голова проєкту «Діти Чорнобиля» і вони хотіли відзначити двадцяті роковини і я разом з Романом Борисом та Романом Гурком подумали про величавий концерт, бо то був не лише концерт, а збір грошей для лікарень дітям, що потерпіли трагедію. На перший наш концерт, присвячений 20-ій річниці Чорнобильської ядерної катастрофи ми залучили не лише наш хор, а й канадські хори, величавий хор «Amadeus», «EIS singers», «Orpheus», «Gryphen Trio», соліст Павло Гунька та інші відомі хори. Роман Борис звернувся до канадського композитора Christos Hatzis, щоб написав твір про Чорнобиль, то був дуже важкий сучасний твір і на тому концерті була прем’єра. Пізніше, як було 25-ліття ми знову повторили цей концерт. І тепер на 40-ві роковини, Максим Кучмета написав велику кантату-реквієм «Чорнобильська Мадонна» для хору, оркестру, солістів, присвяченій пам’яті жертв аварії на ЧАЕС, і недавно, 26 квітня 2026 року була світова прем’єра в Базиліці Святого Павла у Торонто. Хор «Веснівка», разом з Чоловічим камерним хором Торонто, Капелою бандуристів та Канадським дитячим оперним хором виконували «Панахида-реквієм» композитора Романа Гурка. А також ми виступали на меморіальних концертах, присвячених 70-ій, 75-ій та 85-ій річницям Голодомору в Україні, на концерті, присвяченому 100-річчю Першої Світової війни та Січових стрільців, концертах, присвячених 120-річчю українського поселення в Канаді та 100-річчю проголошення незалежності України 1918 р., на щорічних різдвяних концертах, на святкуванні Великодня у прямій трансляції у Великобританії в 2007 році, а також концерти присвячені творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та музичних класиків М .Лисенка, К.Стеценка, М. Леонтовича.
Ви завше обираєте цікавий репертуар, який складається як з класичних поліфонічних творів, так із сучасних хорових композицій. Яким творам Ви надаєте перевагу?
– Я думаю, що хор найкраще сприймає українську народну пісню, також класика відіграє у нас велику роль. Ми виконуємо різноманітний репертуар українських та світових класиків, твори сучасних композиторів Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Віктора Камінського, Лесі Дичко, Богдани Фільц, Лариси Кузьменко, Ганни Гаврилець, Жанни Колодуб, Зені Кушпети, нашої довголітньої талановитої піаністки, Зенона Лавришина та інших. З особливим натхненням ми виконуємо церковно-літургійний репертуар. Але мушу сказати, що перевага – обробки українських народних пісень.
Нещодавно хор «Веснівка» відсвяткував своє 60-ліття, який під Вашим багаторічним керівництвом здобув великий успіх і визнання не лише в Канаді, а він став знаним у цілому світі. У чому секрет успіху? Не лише велика праця, організація, а й вибір композиції чи виконання?
– Секрет полягає в тому, що ми співаємо не лише для нашої української громади, ми вийшли поза коло українства. Я їх (хористів) почала брати на всі можливі фестивалі. То потребувало багато коштів. Наш перший конкурс, що дав нам поштовх до визнання, де хор отримав першу нагороду в категорії «Народньої пісні» на фестивалі канадсько-етнічних хорових груп, організований Музичною Асоціацією «Ківаніс», спонсорований «Комюніті Фолк Артс Консил» мав великий успіх. То був наш перший концерт, він відбувся у травні 1969 року в залі «Сент Лоренс Сентер» у Торонто. Маємо кілька відзнак за перші місця в СВС National Choral Competition та срібну медаль на «Folklore a capella» у 2000 році в Лінці, Австрія. Але найважливіший був конкурс у Валії.
Які виступи Вам найбільше запам’яталися?
– 1000-ліття України-Руси, де ми брали участь в Лондоні, а так само у Ватикані у 1988 році. Ми співали Святу Літургію, виступали на імпрезі в папській аудиторії, співали на концертах. Також найбільше запам’яталася участь в конкурсі у Валії «Llangollen International Choral Eisteddfod»1993 року і наш перший виступ в Торонто поза межами українського середовища у 1969 році.
Ви були і є наставником, вчителем для кількох поколінь своїх хористів, які люблять і пишаються Вами і те найдорогоцінніше несуть у світ. Які організаторські та професійно-хорові методи Вам найбільш близькі у диригентів?
– Мені цікаві методи багатьох відомих диригентів. Але я їздила в Київ на фестивалі Миколи Гобдича і його методи мені найбільш близькі.
Хочу сказати, що багато хористів від самого початку і до сьогодні залишилися в хорі. Я не знаю, що є ще такий хор, що має 60 років ту саму хористку, що тримається одного хору. Тому, то не є лише хор, то є така співуча родина.
Ваша багатогранна диригентська діяльність є великим внеском у відродження і розвиток української музичної культури, популяризації української музики в Канаді та за її межами. Які нові творчі плани та проекти?
– Наша найважливіша концертна подорож була до України. Для хористів був дуже зворушливий час, коли вони перший раз побачили свою родину. Аудиторія в Україні прийняла нас дуже тепло, що залишилося назавжди у наших серцях. Кожна наша подорож з концертами – це нова сторінка великої книги, де зберігаються наші емоції і велика історія. Тепер ми маємо кілька концертних програм, а зокрема готуємося до концертів у Польщі, маємо великий репертуар і багато праці. Але це надихає нас до нових проектів.
Отже, крізь призьму української народної пісні, сучасних хорових та оркестрових обробок, а також збереження історичної спадщини класиків, які виконує хор під керівництвом Квітки Кондрацької, формуються культурні проекти та цінності для нового покоління.
Д-р мистецтвознавства
ІРИНА ЯРОШЕНКО
