Історія Ліґи Українок Канади – це дзеркало, в якому відбивається історія нашої громади в Канаді. Це спільна історія патріотичних жінок, які мали бажання залишитися вірними доньками свого народу і бути берегинями своєї Української історичної та культурної спадщини в Канаді, далеко від рідного краю. Це про тих жінок, які разом працювали, щоб збудувати організацію, яка допомагала б виховувати наступні покоління в Українському дусі, і де процвітав би маленький клаптик рідної Україні далеко поза її межами. Ці відважні жінки завжди пам’ятали про свій Народ і завзято працювали, щоб підтримати воюючу Україну. Це – історія посвяти, жертовности, безкорисливої праці на добро і майбутнє нашої громади в Канаді та України.
2026 рік є ювілейним роком, коли Ліґа Українок Канада відмічає 70 років свого існування та праці.
Наша праця ще не завершена ! Хто б міг собі уявити, що через тридцять п’ять років після проголошення незалежности, Україна, як модерна європейська демократія, що розвивається на основі західних цінностей та позитивного економічного розвитку, дивиться у вічі екзистенційної боротьби за своє виживання, за свою ідентичність і свій Народ. Як зазначила Крайова Голова Ліґи Українок Канади Олеся Луців-Андрийович, “Боротьба за вільну та незалежну Україну триває! Історія показує нам, що, хоча нинішня війна України ще не завершилася, свобода та демократія можуть і будуть процвітати. Ліґа Українок Канади продовжує бути голосом України і буде надалі відстоювати суверенну, сучасну демократію із справедливим та тривалим миром для всього Українського Народу.”
Всеканадська організація зродилася
Початки Об’єднання Жінок Ліґи Визволення України (ОЖ-ЛВУ), як називалася наша організація, коли була створена, були скромні. Основоположницями були жінки, які не з власної волі, але через страшні події Другої світової війни та жорстоке зло, яке принесли різні ворожі окупанти, були змушені покинути свої доми і родини. Після закінчення війни було неможливо повернутися додому. Україна була поневолена і треба було шукати притулку десь в чужому краю. Доля розкинула бездержавних українців по майже всіх континентах. Між ними були і ті, які попали до Канади.
Як усі українські біженці після Другої світової війни, вони не втрачали свою ідентичність і приєднувалися до існуючих українських громад де почали робити свій внесок у розбудову Українського життя далеко від рідного краю. Їх воєнний досвід та пережиття, які вони зазнали під нацисткою та совєтською окупаціями, доповнили розуміння української ідентичности в Канаді. Ця післявоєнна еміграція була патріотично наставлена та надзвичайно національно свідома. Доля переселила цих відважних жінок в заморську, привітну, але чужу Канаду, де вони шукали своє місце в суспільстві, свобідно жити, працювати і ще помагати своїй Батьківщині. Як написано у пісні – «Далека Ти, а близька нам, кохана Вітчизно».
Українськi жінки приєднувалися до Ліґи Визволення України (ЛВУ) та до Спілки Української Молоді (СУМ), які почали свою діяльність в 1948-1949 рр. Всіх цих людей об’єднувала одна ціль – самостійна, незалежна Україна, для якої вони жили та працювали. Як писала член КУ ЛУ-окК та колишній редактор газети Гомін України Оксана Соколик, “Українці не припинили своєї боротьби за побудову Української держави. Сповняючи “Звернення Воюючої України до еміґрації”, ці люди об’єднувалися у громадські структури, творили пресові видання, культурні та фінансові установи.”
Наші жінки вступали до ЛВУ і з часом появилась потреба розвинути самостійну жіночу організацію. У 1955 р., рішенням 6-ої Крайової Конференції ЛВУ, жіночі секції стали самостійною організацію з власним статутом – Об’єднання Жінок Ліґи Визволення України. Майже сорок років пізніше, у 1993 р., на ХІІІ Крайовому З’їзді перейменували нашу організацію на Ліґу Українок Канади (ЛУ-окК).
Змінилося ім’я, але не принципи
Ім’я нашої організації змінилося, але основні принципи залишилися незмінними. Змінилися тільки суспільні й політичні обставини в світі, та демографічний стан нашої громади. ЛУ-окК сьогодні є чутливою й гнучкою організацією, свідомою, що сьогоднішнє суспільство є дуже відмінне від того, яке було сімдесят років тому.
Колись українських жінок в Канаді об’єднували спільні пережиття з часів війни та повоєнних таборів, брак знання англійської мови, тяжка праця, щоб влаштувати себе в Канаді, дати своїм дітям всі можливості та освіту, та на жаль, деяка дискримінація проти біженців. Сьогодні ситуація значно інакша і багато краща. Наші жінки здобули освіту і фінансову стабільність, мають знання мови, успішні професії та кар’єри. Натомість, наші членкині зустрічаються з новими викликами.
ЛУ-окК, як і більшість громадських організацій, змагається зі сильним впливом асиміляції та сучасними вимогами модерного суспільства. З початку, усі членкині ЛУ-окК родилися в Україні. Тепер, сімдесят років пізніше, більшість членкинь вже народилися поза межами України. Щойно недавно, почали долучатися новоприбулі жінки, які переїхали з Польщі та колишньої Югославії, а в останніх кількох роках, починають долучатися до нашої діяльності новоприбулі жінки з України, яких доля знову закинула до Канади.
В єдності – сила. Співпраця в громаді
Від своїх початків наша організація працювала близько та далі співпрацює з організаціями Українських Державницьких Організацій (УДО) (раніше Організації Українського Визвольного Фронту), до яких входять Ліґа Українок Канади, Ліґа Українців Канади та Спілка Української Молоді. Разом наша діяльність спрямована на дві важливі сфери: розвиток громадських, політичних, і культурних ділянок нашої громади в Канаді та підтримка Українського Народу на його шляху до перемоги в теперішній війни проте північного сусіда, а також розбудови суверенної та успішної, демократичної європейської Держави. Співпраця та координація з іншими громадськими організаціям, такими, як Конґрес Українців Канади (КУК), Українське Національне Об’єднання (УНО), Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО), Світовий Конґрес Українців (СКУ) та багатьма іншими, є надзвичайно важливі для ЛУ-окК. На крайовому рівні ЛУ-окК є членом Конґресу Українців Канади (КУК), Світового Конґресу Українців (СКУ), та Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). В цей час зв’язок, навіть тільки віртуальний, з українськими жінками, які розкинені дослівно по всіх куточках нашої земської кулі, є дуже важний.
Політична діяльність
Важливим аспектом діяльности всіх відділів ЛУ-окК була та на далі є активна участь у громадських подіях на підтримку України та розвитку демократії в Україні. Наші відділи збирали петиції, писали листи до представників уряду, організовували демонстрації та публічні протести на захист поневолених братів і сестер. Від початку повномасштабного нападу росії на Україну в 2022 р., членкині в усіх відділах беруть участь у різних акціях в обороні України, у збиранні фондів на підтримку гуманітарних потреб в Україні та на підтримку ЗСУ. Вони постійно працюють над приверненням уваги загальної спільноти до теперішніх потреб знову воюючої України та на підтримку переміщених Українців, які так численно прибули до Канада від 2022 року.
Наша історична пам’ять
Пам’ятати різні історичні події та шанувати героїв Українського Народу є важливою частиною праці по відділах. Вшановуючи пам’ять великих творців Української культури, знаменитих винахідників та науковців, визначних провідників та подвиги Українського Народу, ми пам’ятаємо про мудрість і творчість Українського Народу і про величезні жертви наших попередників. Тим самим показуємо новим поколінням, якою великою ціною була здобута незалежність Української Держави. Ми показуємо, яка цінна Українська Незалежність, і як нам потрібно бути ввесь час готовими на захист нашої культурної спадщини, історичної пам’яті та Української Держави і Народу.
Всеканадські проєкти ЛУ-окК
Крайова Управа ЛУ-окК розвинула та підтримувала кілька всеканадських проєктів, до яких долучалися відділи з цілої Канади. Між ними такі проєкти:
Фонд «Ангели Хоронителі України» – це канадський неприбутковий фонд, який вже від 2014 року підтримує гуманітарні потреби ветеранів, військових та цивільних осіб, які зазнали поранення внаслідок військової аґресії росії проти України. Фонд надає фінансову підтримку у медичному лікуванні, фізичній та психологічній реабілітації, а також соціальній інтеграції поранених українських вояків, ветеранів, добровольців та жертв війни. Вже майже чотирнадцять років проєкт “Ангели Хоронителі України” співпрацює з урядом України, мережею військових та цивільних лікарень і центрів реабілітації, провідними академічними установами, місцевими НУО, благодійними фондами, медичними спеціалістами та асоціаціями. За своє існування, фонд “Ангели Хоронителі України” підтримав лікарні та центри в різних частинах України. Проєкт також працює над навчанням та підвищенням кваліфікації місцевих медичних професіоналів, щоб вони могли надавати потрібне лікування по своїх місцевостях в Україні.
Фонд «Береги Надії» вже є завершений. Фонд був створений Ліґою Українок Канади, щоб вшанувати засновників, якими були головно політичні біженці після Другої світової війни, змушені покинути свою батьківщину. Фонд отримав пожертви від Кредитової Спілки Будучність, різних організацій та приватних жертводавців і зайнявся записом свідчень та інтерв’ю з особами, які перейшли через Пір 21 або Пристань 21 (Pier 21) в Галіфаксі, збором статей, публікацій, фільмів, пам’ятних заходів та інших ініціатив. Метою проєкту було документувати та поширювати інформацію про досвід українських імміґрантів після Другої світової війни, які перейшли через Pier 21, щоб почати своє нове життя в Канаді. 25 травня, 2019 відбулося відкриття пропам’ятної дошки, присвяченої українській післявоєнній еміґрації, в Канадському Музеї Імміґрації у Галіфаксі біля Pier 21.
Друг Героя – Hero’s Companion – це була канадсько-українська неприбуткова організація, якою спершу займалася ЛУ-окК, і пізніше програма перейшла під опіку Ліґи Українців Канади. В цій програмі використовували силу зв’язку людини й собаки, щоб лікувати невидимі психологічні та душевні рани у ветеранів та жертв війни. Ця програма тренування терапевтичних собак допомогла воякам, ветеранам, колишнім військовополоненим, внутрішньо переміщеним особам та дітям відновитися після фізичних і психологічних травм. Проєкт також навчав та підбирав службових собак для ветеранів Збройних Сил України та добровольчих батальйонів, які боролися зі серйозними проблемами через посттравматичний стресовий синдром (PTSD) та інші невидимі травми, отримані під час війни. Друг Героя на той час був першим та єдиним таким проєктом в Україні.
ЛУ-окК – це неприбуткова громадська організація
Щоб виконувати свої обов’язки, безумовно, потрібно мати забезпечені фонди. ЛУ-окК – це неприбуткова громадська організація, яка виключно базована на добровільній праці наших членкинь та добровольців. Ми намагаємося здобувати кошти під час політичних, культурно-освітніх, господарських та інших організаційних подій та через збіркові акції. Зібрані фонди дозволяють нам виконувати наші проєкти та підтримувати українську молодь, різноманітні добрі цілі в нашій громаді та гуманітарні потреби воюючої України.
70 років працюємо для розвитку громади
Перші членкині ЛУ-окК (тоді ОЖЛВУ) зробили великий внесок до встановлення фундаменту, на якім наша організація працює вже 70 років. Покоління за поколінням розбудовували Ліґу Українок Канади, будучи уважні до потреб свого часу. Як пише Оксана Соколик, “Україна та українці світу знову разом борються з московською аґресією – збройною, економічною, політичною, технологічною та інформційно – пропаґандистською війною, яку розгорнула Росія проти нашого народу.” Сьогодні нові жінки дальше стараються якнайкраще відгукнутися на реалії Українського громадського життя у 21-му сторіччі та бути сумлінними у відповіді на колосальні потреби та виклики знову воюючої України.
Відзначаючи 70 – річчя Ліґи Українок Канади, хочемо ознайомити громаду з обсягом праці наших відділів та їх членкинь, виконаної протягом десятиліть аж до сьогодні. На цих сторінках будемо впродовж цього ювілейного року висвітлювати історію і працю кожного відділу, їх шлях та діяльність за ці роки. Слідкуйте за цими громадським історіями та споминами в наступних примірниках цієї газети.
Ліда М. Василин
Секретар КУ-ЛУ-окК
