Історія української діаспори творилася не лише політичними діячами чи громадськими лідерами. Вона жила і продовжує жити у мистецтві, родинних традиціях, церковних громадах та культурних осередках. Однією з тих, хто присвятив своє життя збереженню української культурної спадщини за океаном, була українсько-американська художниця, ілюстраторка, педагогиня та мисткиня Ярослава Сурмач Міллс.
Ярослава Сурмач народилася 1925 року в районі Іст-Віллідж у Нью-Йорку в родині українських емігрантів. Її батько, Мирон Сурмач, прибув до Сполучених Штатів у 1910 році. Разом із дружиною Анастасією вони заснували книгарню Surma Book & Music Company на Східній Сьомій вулиці, яка протягом десятиліть була одним із найважливіших центрів українського культурного життя Нью-Йорка. Тут українці могли придбати книжки, музичні записи, листівки, народне мистецтво та інші речі, що допомагали зберігати зв’язок із Батьківщиною.
Саме у видавничій діяльності родинної книгарні вперше побачили світ художні роботи Ярослави — її авторські ілюстрації для українських вітальних листівок.
Першою наставницею майбутньої мисткині стала її мати Анастасія, яка навчила доньку мистецтва української вишивки, писанкарства, відчуття кольору, орнаменту та символіки народного мистецтва. Згодом Ярослава здобула професійну художню освіту в престижному навчальному закладі The Cooper Union у Нью-Йорку, після чого успішно поєднала творчість із педагогічною діяльністю.
Важливим етапом її мистецького становлення стала подорож до України у 1956 році, коли за умов тимчасового послаблення радянських обмежень вона отримала можливість відвідати історичну Батьківщину своїх батьків. Під час мандрівок українськими селами та музеями художниця відкрила для себе традицію народного малярства на склі, яка справила глибоке враження і згодом стала однією з визначальних рис її власного стилю.
Творчість Ярослави Сурмач Міллс вирізняється яскравими барвами, декоративністю та щирим захопленням українською народною культурою. На її полотнах оживають колядники, музики, родинні свята, церковні празники, сільські краєвиди, танці, народні звичаї та щоденне життя українців. У своїх роботах вона прагнула передати не лише красу народного мистецтва, а й дух української спільноти, її віру, традиції та життєрадісність.
Упродовж багатьох десятиліть мисткиня ілюструвала дитячі книжки, створювала ікони, писанки, займалася каліграфією, викладала народне мистецтво та реалізовувала масштабні проєкти у сфері сакрального мистецтва.
Одним із міжнародних визнань її таланту стало те, що у 1968 році картина «Колядники» (Carolers) була обрана ЮНІСЕФ для випуску різдвяної вітальної листівки, завдяки чому українська різдвяна традиція стала відомою мільйонам людей у різних країнах світу.
Особливе місце у творчій спадщині Ярослави Сурмач Міллс займає створення вітражів для Української католицької церкви святого великомученика Димитрія в Торонто. Над цим масштабним проєктом вона працювала багато років, залишивши канадській українській громаді одну зі своїх найвизначніших мистецьких робіт.
Творчість Ярослави Сурмач Міллс поєднала українців різних поколінь — у родинних домівках, церквах, музеях, школах, книгарнях та дитячих книжках. Її мистецтво стало містком між історичною Батьківщиною та українською діаспорою, допомагаючи зберігати національну пам’ять і культурну самобутність.
Спадщина Ярослави Сурмач Міллс є яскравим свідченням того, що українська культура зберігається не лише в архівах чи підручниках, а й у щоденній праці митців, які через красу народного мистецтва передають її наступним поколінням. Її життя і творчість стали вагомим внеском у розвиток українського мистецтва в діаспорі та важливою сторінкою історії української громади Північної Америки.
Надя Ґерелюк
