21 липня український музичний світ зазнав непоправної втрати. На 46-му році життя відійшов у вічність Тарас Лошак — знаний майстер музичних інструментів, музикант і продовжувач родинної традиції, чиї сопілки стали голосом сучасної української музики та зазвучали далеко за межами України.
Тарас Лошак присвятив своє життя виготовленню сопілок, поєднуючи давнє ремесло з винятковою майстерністю та любов’ю до української культурної спадщини. Створені ним інструменти обирали відомі українські виконавці та гурти, серед яких Go_A, Kalush Orchestra, TaRuTa, КораЛЛі та багато інших. Завдяки його праці автентичне звучання української сопілки стало невід’ємною частиною сучасної української сцени.
Особливе місце в історії української музики посідає сопілка, виготовлена Тарасом Лошаком, на якій було виконано знаменитий сольний програш у пісні «Shum» гурту Go_A. Саме ця композиція, що поєднала український фольклор із сучасною електронною музикою, принесла Україні п’яте місце на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2021» та відкрила мільйонам слухачів у світі неповторне звучання української народної традиції.
На смерть майстра відгукнувся історик і релігієзнавець Тарас Антошевський, який написав:
«Тарас не просто творив сопілки – він продовжував батьківську справу, він популяризував її і був неповторним музикою з Бойківщини. На жаль, був, бо відійшов до Господа… Вічна пам’ять і слава, дорогий Тарасе! На жаль, ми так і не зробили запису, бо все відкладали і відкладали зустріч. Щирі співчуття, Наталю!…»
Ці слова особливо промовисто свідчать про те, ким був Тарас Лошак для української культури. Він не лише досконало володів старовинним ремеслом, а й зберігав живу традицію, передану від батька, та допомагав їй знаходити нове життя в сучасній українській музиці.
Відхід Тараса Лошака є великою втратою для української культурної громади. Проте його спадщина продовжуватиме жити в кожній сопілці, створеній його руками, у кожній мелодії, що звучить на його інструментах, і в серцях тих, хто цінує українське музичне мистецтво. Його праця стала містком між поколіннями, нагадуючи, що справжня майстерність і любов до рідної культури здатні пережити час.
Вічна пам’ять Тарасові Лошаку.
