Незалежність не почалася 24 серпня 1991 року і не вичерпалася самим фактом появи держави. До неї вели мова, яку намагалися витіснити, історія, яку переписували, пам’ять, яку забороняли, і культура, яку привчали вважати другорядною та меншовартісною. Частина цієї дороги пролягла через книжки: ті, що дали нам слова для означення себе, повернули втрачені імена й навчили розпізнавати спроби імперії стерти нашу культуру.
Перш ніж постала незалежна держава, мала з’явитися відповідь на запитання, хто ми. До 35-річчя незалежності України «Читомо» видали список книжок, які повертали українцям власну мову, історичну тяглість і право бачити себе поза імперськими визначеннями. Деякі з цих видань з’явилися задовго до 1991 року, однак разом вони показують, що незалежність це не лише державний статус, а цінність, яка потребує щоденної роботи пам’яті, гідності й спротиву.
Кобзар, Тарас Шевченко
Без перебільшення — головна поетична збірка української літератури, що почалася з невеликого видання 1840 року. Поезія Тараса Шевченка говорить про насильство імперії, втрату державності, пам’ять про козацтво й гідність людини, якій відмовляють у праві бути собою. «Кобзар« твердо зафіксував існування окремої української ідентичності в імперську добу, зробив її політичною і поставив запитання, на яке українці відповідають досі, — що означає бути вільними на своїй землі?
Дослідник політики пам’яті, колишній голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович зазначив, що «Кобзар» — це «книга про нас, про наш шлях, спротив і майбутнє».
Історія України-Руси, Михайло Грушевський
Багатотомна праця Михайла Грушевського повернула українській історії власний сюжет: від ранніх часів і Київської Русі до козацької доби. Її засадничий жест — відмова описувати українське минуле як передмову до російського. Натомість історик показав тяглість окремої спільноти, її політичних інституцій, культурних традицій і суспільних конфліктів. Монументальне дослідження, що повернуло українцям право самостійно розповідати свою історію.
«Це наукова база від якої відштовхнувся практично весь наш історичний дискурс про національну ідентичність», — Антон Дробович.
Мойсей, Іван Франко
У біблійній історії про пророка, який веде свій народ крізь пустелю, Іван Франко розпізнав українську драму: виснаження, зневіру, страх перед свободою і спокусу відмовитися від довгої дороги. Його «Мойсей», з одного боку, може бути прочитаний як текст про лідера, якого не розуміють сучасники, але з іншого боку — це також історія про відповідальність самої спільноти. Нація народжується у момент, коли вона погоджується взяти майбутнє у власні руки.
Жовтий князь, Василь Барка
Через історію родини Катранників Василь Барка описує Голодомор як сплановане нищення людського життя, пам’яті й селянського світу. У центрі роману — голод, страх, розпад звичних зв’язків і вперте збереження людяності там, де влада прагне стерти саму людину. Написаний в еміграції, «Жовтий князь» знову заговорив про досвід, який радянська система десятиліттями замовчувала.
«Мені здається, взагалі не можна відокремити, виокремити цю книгу від необхідного мінімуму знань кожного громадянина сучасної України про Голодомор», — Ірина Гук, волонтерка й директорка благодійного фонду «Лелека-Україна».
Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій, Оксана Забужко
Масштабне дослідження Лесі Українки і її ролі в розбудові української ідентичності, яке повертає їй складність, інтелектуальну радикальність і місце в європейській культурі. Забужко читає письменницю як авторку, через яку можна побачити замовчану історію української еліти, модернізму, жіночого досвіду та зруйнованої культурної тяглості. Це книжка про масштаби того, що імперія приховала за зручним образом «хворої дочки Прометея».
Список «Читомо»
