До колекції Інституту Святого Володимира в Торонто увійшли три виняткові роботи Дарії Альошкіної: «Воля / Freedom», створена як відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, «Милосердя / Mercy» та «Колоски / Spikelets».
Дарія Альошкіна – українська художниця, скульпторка та авторка монументальних витинанок, яка переосмислила традиційне українське мистецтво й зробила його впізнаваним далеко за межами України. Її творчість залишила свій слід і в Канаді, зокрема в Торонто, де її роботи були представлені широкій публіці та увійшли до мистецької колекції Інституту Святого Володимира.
Дарія Альошкіна народилася 5 березня 1982 року в Києві в родині скульпторів Олексія та Людмили Альошкіних. У 2007 році вона здобула ступінь магістра монументальної та декоративної скульптури у Львівській національній академії мистецтв. Її скульптури прикрашають міський простір Києва, Львова, Чорноморська, Жовкви, Коломиї, Сваляви, Калуша та польського Ґданська.
Особливе місце у творчості мисткині посідала витинанка, традиційне українське мистецтво вирізання орнаментів із паперу, яке Дарія Альошкіна піднесла до монументального сучасного мистецтва. Її масштабні паперові композиції, натхнені традиційними мотивами, поєднували глибоку культурну пам’ять із сучасною художньою мовою. Роботи мисткині експонувалися у 22 країнах світу, зокрема й у Канаді.
Для української громади Канади творчість Дарії Альошкіної мала особливе значення. У 2025 році її роботи були представлені в Торонто на виставці «Motherland» у Scavolini Toronto Showroom. Того ж періоду три визначні твори мисткині були передані до Мистецької колекції Інституту Святого Володимира в Торонто, поповнивши одну з важливих збірок українського мистецтва в Канаді.
До цієї колекції увійшли три виняткові роботи: «Воля / Freedom», створена як художня відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, «Милосердя / Mercy» та «Колоски / Spikelets». Ці твори стали не лише частиною мистецької спадщини Інституту Святого Володимира, а й нагадуванням для української громади Канади про незламність, культурну пам’ять і здатність мистецтва говорити про найболючіші сторінки сучасної історії.
Міжнародне визнання Дарії Альошкіної розпочалося задовго до цього. Її роботи двічі прикрашали український стенд на книжковому форумі Livre Paris у Парижі, а у 2018 році французький дім Cartier використав її паперові витинанки для оформлення свого бутіка.
Того ж року мисткиня розробила дизайн українського стенду на Maison&Objet у межах Paris Design Week. У 2019 році вона співпрацювала з французькою дизайнеркою Ізабель Даерон над виставкою паперових витинанок у штаб-квартирі ООН у Женеві. Дарія Альошкіна також була серед мисткинь, представлених у проєкті The Homo Faber Guide, створеному швейцарським Фондом Мікеланджело.
Її творчість нерідко зверталася до історичної пам’яті та сучасних подій. У 2020 році виставка «Хроніка пам’яті», присвячена жертвам Голодомору, була представлена в Інституті культури «Вілла Децій» у Кракові. У 2022 році в Краківському культурному форумі відбулася її виставка «Жінки та їхні історії», а сама мисткиня проводила майстер-класи з української витинанки в Національному музеї в Кракові.
Вона також співпрацювала з Етнографічним музеєм імені Северина Удзелі в Кракові під час Ночі музеїв, присвяченої темі «Сила України». У 2025 році роботи Дарії Альошкіної стали частиною українсько-польського проєкту «Паперова гармонія» у Краківському музеї.
Однією з її останніх масштабних презентацій стала виставка «Світло традиції», що відбулася у січні та лютому 2026 року в галереї «Подбжезе» Інституту мистецтва та дизайну Університету Комісії національної освіти. На виставці було представлено понад 20 великоформатних паперових витинанок мисткині.
Минулого року Дарія Альошкіна також представила в Києві, у Центрі сучасного мистецтва M17, проєкт «Перспектива майбутнього: 30 обкладинок Vogue UA від українських художників».
Творчість Дарії Альошкіної стала прикладом того, як глибоко закорінене в українській традиції мистецтво може водночас бути сучасним, міжнародним і зрозумілим людям далеко за межами України. Її витинанки — тендітні за матеріалом, але монументальні за змістом — розповідали про Україну, її історію, біль, пам’ять, свободу та надію.
Для Канади й української канадської громади її спадщина матиме особливий вимір. Її роботи, що залишилися в Торонто та стали частиною Мистецької колекції Інституту Святого Володимира, продовжуватимуть говорити з наступними поколіннями. Вони зберігатимуть пам’ять про мисткиню, яка взяла давню українську традицію витинанки й перетворила її на потужну сучасну художню мову, що пролунала в Україні, Канаді та далеко за її межами.
