5 серпня 2026 року на Донеччині загинув Олексій Юков — спортсмен, тренер, майстер спорту України з муай-тай та засновник і керівник пошукового загону «Плацдарм». Своє життя він присвятив пошуку, ідентифікації та гідному поверненню загиблих додому.
Олексій Юков народився 9 вересня 1985 року у Слов’янську. Від юного віку займався спортом, спочатку джиу-джитсу, а згодом — муай-тай, який став його професійним покликанням. У 2007 році він заснував спортивний клуб «Боєць», очолював обласні федерації муай-тай та хортингу, а також працював тренером у спортивному комплексі «Енергетик». За роки тренерської діяльності Юков виховав багатьох спортсменів і чемпіонів.
Та ще з підліткового віку важливою частиною його життя була інша справа. У 13 років він разом зі старшим братом побував на місцях боїв Другої світової війни. Саме тоді, за його словами, зрозумів, що жодна людина не повинна залишатися забутою після смерті.
Понад чверть століття Юков займався пошуком останків загиблих у війнах. Спочатку це були воїни Першої та Другої світових воєн. У 2013 році він заснував пошукову групу «Плацдарм», а після початку російсько-української війни у 2014 році команда почала повертати додому загиблих українських захисників. Однією з перших таких місій став пошук тіл військовослужбовців після збиття двох українських вертольотів поблизу Слов’янська.
У наступні роки «Плацдарм» працював у найнебезпечніших районах фронту — біля Іловайська, Дебальцевого, Бахмута, Кліщіївки, Лимана та в інших місцях бойових дій. Пошуковці знаходили тіла військових і цивільних, допомагали встановлювати їхні особи, збирали документи та особисті речі загиблих і співпрацювали з українськими військовими та гуманітарною місією «На щиті». Після початку повномасштабного вторгнення група повернула з фронту близько двох тисяч загиблих українських військових і цивільних.
У 2024 році Президент України нагородив Олексія Юкова відзнакою «Золоте серце» за вагомий внесок у волонтерський рух та допомогу в умовах війни.
5 серпня Юков вирушив у чергову пошукову місію на Донеччині. Під час повернення із завдання автомобіль підірвався на міні в Лиманській громаді, поблизу села Шандриголове. Олексій Юков загинув у віці 40 років.
Його життя було присвячене тому, щоб загиблі не залишалися невідомими, а їхні родини отримували можливість гідно попрощатися з близькими. Сам Юков називав пошук полеглих справою свого життя.
Пам’ять про Олексія Юкова житиме в тих, кого він повернув додому, у їхніх родинах і в справі, якій він присвятив понад 25 років. Вічна пам’ять.
