Окуповане місто Олешки, що на лівобережжі Херсонщини, опинилося на межі повної гуманітарної та людської катастрофи. Росія тривалий час не підтверджує готовності провести гуманітарну місію з евакуації цивільних. Доведені до розпачу мешканці намагаються самостійно вийти з оточеного міста, долаючи пішки заміновані ворогом поля та лісосмуги.
Про критичний стан міста повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Про це у середу, 16 вересня, він написав в своєму Телеграм-каналі. За словами Лубінця, РФ вчергове ігнорує міжнародне гуманітарне право та базову людяність.
Олешки опинилися під російською окупацією ще в перший день повномасштабного вторгнення. Початковий етап кризи супроводжувався дефіцитом ліків та першим значним скороченням населення через масовий виїзд людей на підконтрольну Україні територію. Вже тоді окупанти почали викрадати патріотів, катувати цивільних і встановлювати жорсткий поліцейський режим, руйнуючи стабільне життя громади.
Коли восени 2022 року Збройні Сили України звільнили правобережжя Херсонщини, російські військові під час відступу підірвали Антонівський міст. Це фактично відрізало Олешки від Херсона та ключових шляхів постачання з території, підконтрольної Україні. Місто опинилося у прифронтовій зоні на лінії безпосереднього вогневого зіткнення.
Після руйнування Каховської ГЕС 6 червня 2023 року Олешки швидко опинилися під водою. Вона подекуди сягала 3–4 метрів, покривши близько 90% його території. Тоді російська влада не просто самоусунулася від рятувальних робіт, а й конфіскувала у місцевих жителів та волонтерів плавзасоби, заважаючи людям рятувати своїх сусідів. Вони заблокували блокпости на виїздах, прирікаючи жителів на смерть. Точна кількість загиблих в Олешках унаслідок повені досі невідома. За українськими оцінками, кількість жертв могла сягати 200–300 людей, тоді як окупаційна адміністрація повідомляла лише про 59 загиблих.
Інфраструктура міста була повністю знищена: Олешки безповоротно втратили належне водопостачання, електрику та газ. Відтоді питну воду мешканці змушені видобувати виключно з приватних свердловин.
Остаточна ізоляція міста відбулася наприкінці травня цього року, коли російські військові повністю заблокували всі під’їзні дороги та припинили пропуск будь-яких вантажів із продовольством. Протягом літа люди виживали лише за рахунок дрібних городів, але через вичерпання літнього врожаю та відсутність магазинів у місті почався штучний масовий голод.
Увесь цей час Україна намагалася вибудувати діалог з РФ, аби безпечно вивезти своїх людей з Олешок. За словами Лубінця , українська сторона узгодила з Росією алгоритми евакуації та список цивільних, яких необхідно забрати з міста. До гуманітарної місії Лубінець також закликав долучитися Міжнародний комітет Червоного Хреста, проте поки що реальних результатів та змін це не принесло.
«Ми продовжуємо наполягати перед російською стороною на терміновій евакуації людей, які фактично залишаються в сірій зоні. Це цивільні, які щодня перебувають під загрозою обстрілів і атак дронів, залишаються без продуктів харчування, питної води, медикаментів та іншої необхідної допомоги. Цих людей потрібно рятувати. Бо місто перетворилося на смертельну пастку», — наголосив омбудсмен.
За словами Лубінця, він отримав 176 звернень щодо гуманітарної ситуації на тимчасово окупованій території Херсонської області. Українська сторона вже перевірила дані про 358 людей, яким потрібна допомога для виїзду. За оцінкою Лубінця, в Олешках та прилеглих територіях може залишатися понад 6 тисяч людей, серед них близько 200 дітей.
Тим часом через злочинну пасивність РФ у перемовинах та скрутне становище у місті, цивільні все частіше вдаються до відчайдушного кроку: втечі з міста.
«Найстрашніше — люди вже самостійно йдуть через заміновані поля, бо не бачать іншого способу вибратися з цього пекла. Вони ризикують підірватися на міні чи потрапити під удар дрона, але все одно йдуть, бо залишатися в Олешках для них ще гірше», — додав уповноважений з прав людини.
Ситуація навколо Олешок це не просто локальна гуманітарна криза, а лакмусовий папірець для всієї міжнародної системи захисту прав людини. Свідоме блокування евакуаційного коридору та штучне утримання тисяч цивільних в умовах голоду й повної ізоляції є прямим порушенням IV Женевської конвенції. Світова спільнота має усвідомити: кожен день затримок у переговорах і відсутність реального тиску на країну-агресора вимірюються не дипломатичними нотами, а людськими життями.
Галина Янишин
