Вважаємо такі дії контрпродуктивними та неприйнятними. Вони не сприяють взаєморозумінню між нашими народами, підривають атмосферу добросусідства і створюють непотрібні конфлікти між державами, які мають спільні безпекові інтереси перед загрозою російського імперіалізму.
Польським політикам час усвідомити очевидну реальність: історична спадщина Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії давно стала невід’ємною частиною суспільного, культурного та державного життя сучасної України.
Гасло ОУН «Слава Україні! Героям слава!» сьогодні є офіційним військовим вітанням у Збройних Силах України. Червоно-чорні прапори нашої організації та символіка українського визвольного руху присутні на шевронах бойових підрозділів, які захищають Україну від російського агресора. Історичний гімн ОУН «Зродились ми великої години» став основою сучасного Маршу української армії.
Сотні вулиць українських міст названі іменами Степана Бандери, Романа Шухевича та інших діячів національно-визвольного руху. Їм встановлено пам’ятники, присвячено музеї, меморіальні комплекси та історичні експозиції. Їхня боротьба стала предметом наукових досліджень, суспільних дискусій та державного вшанування.
Відзначення ювілейних дат Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії та визначних діячів українського визвольного руху – це усталена практика Української Держави, яка існує вже багато років. Відповідні рішення неодноразово ухвалювали Верховна Рада України, обласні та місцеві ради. Організовувалися державні й громадські урочистості, наукові конференції, виставки, видавалися книги та створювалися меморіальні об’єкти.
Тому особливе здивування викликає нинішня реакція польської сторони на рішення Львівської обласної ради. Нічого принципово нового не відбулося. Українці продовжують практику вшанування власної історії, яка сформувалася задовго до нинішнього дипломатичного конфлікту.
Не польським політикам диктувати українцям, які історичні дати відзначати, кого вшановувати і яку пам’ять зберігати. В такий спосіб вони повертаються до польських імперіалістичних традицій між двома Світовими війнами, включно з розподілом території України разом з більшовицькою росією за умовами ганебного Ризького мирного договору 1921 року, подальшою окупацією, політичними репресіями, колонізацією (у прямому сенсі слова – заснуванням колоній), денаціоналізацією і дискримінацією українського населення, а також, що показово, випрошуванням в Антанти для себе заморських колоній, щоб певніше почуватися імперією.
Спроби зовнішнього тиску на українську політику національної пам’яті викликають небезпечні історичні паралелі адже росія вже багато років намагається нав’язати Україні власне трактування історії, а повномасштабне вторгнення виправдовує, зокрема, так званою «денацифікацією». Ми не ототожнюємо Польщу з росією, однак сама логіка вимог до українців відмовитися від власних історичних символів та героїв нагадує підходи, які використовує москва.
Українці не приймали і не приймуть жодних зовнішніх ультиматумів щодо власної національної пам’яті.
Особливе обурення викликає застосування персональних санкцій проти Святослава Шеремети – людини, яка багато років займається пошуком, ексгумацією та гідним перепохованням жертв історичних конфліктів, зокрема на території Польщі. Його робота сприяє відновленню історичної правди та гідному вшануванню загиблих.
Вимагаємо від польської влади скасувати заборону на в’їзд Святославу Шереметі та припинити практику політичного тиску на українських громадян за їхню позицію щодо української історії.
Ми усвідомлюємо, що українці та поляки мають різні погляди на окремі сторінки спільного минулого. Ці питання потребують фахового історичного діалогу, взаємної поваги та готовності чути одне одного. Але такий діалог не може будуватися на ультиматумах, заборонах і спробах диктувати сусідній державі, кого їй вшановувати, які назви давати своїм вулицям і які символи використовувати.
Україна не претендує на право визначати історичних героїв польського народу, встановлювати правила польської політики пам’яті чи втручатися у внутрішні суспільні дискусії Польщі. Такого самого ставлення ми очікуємо від польської сторони.
Особливо прикро, що подібні конфлікти виникають сьогодні, коли Україна веде війну за своє існування, а безпека Польщі безпосередньо пов’язана зі здатністю українців зупинити російську агресію.
Закликаємо польську владу прийняти сучасну українську реальність і відмовитися від спроб переглянути процеси національного відродження, які відбулися в Україні протягом десятиліть незалежності.
Наша позиція проста: не втручайтеся у внутрішні справи України – і ми не втручатимемося у внутрішні справи Польщі.
Українці самі визначатимуть, кого вшановувати, які традиції продовжувати і яку історичну спадщину передавати наступним поколінням.
Повага до українського суверенітету та національної гідності – необхідна основа справжнього українсько-польського партнерства.
Провід Організації Українських Націоналістів (бандерівців)
22 жовтня 2026 року
