8 листопада виповнюється 110 років з дня народження члена Проводу ОУН (бандерівців) Дмитра Маївського, одного з найближчих помічників Головного командира УПА Романа Шухевича. У підпіллі ОУН він використовував псевдоніми «Петро Дума», «Курган», «Зруб», «Косар», «Майченко», «Ом», «Тарас» та інші.
Дмитро Маївський народився 8 листопада 1914 року в учительській родині в селі Реклинець на Жовківщині. Закінчив торговельну школу в Сокалі. У 19 років став членом ОУН. У1934-му – повітовим провідником Жовківщини, пізніше – окружний провідником Сокальщини (все на Львівщині). Був заарештований і засуджений польським судом на 10 років ув’язнення, звільнитися зміг із початком німецько-польської війни у вересні 1939-го. Очолив антипольський повстанський загін ОУН, який діяв у районі с. Воля Жовтанецька Жовківського повіту. Був причетний до спроб організувати українське управління в районі. Однак, швидкий прихід совєтської влади змусив перейти до глибшого підпілля. Далі – на українських землях, які контролювали німці. Упродовж 1939-1941 років Маївський організував українську адміністрацію у Грубешівському та Белзькому повітах, виконував обов’язки обласного провідника Холмщини.
Дмитро Маївський був серед тих, хто готував членство ОУН до діяльності очікуваної вже тоді війни між нацистами та совєтами. У Кракові, на організованих оунівцями чотиримісячних офіцерських курсах для загального членства та штабних курсах для тих, хто вже мав звання, він викладав основи конспірації у підпіллі.
В Україну повернувся влітку 1941-го як учасник Північної похідної групи ОУН, яка мала добратися до Києва і проголосити там відновлення незалежності. Працював на Житомирщині, де займався організацією підпілля в умовах початку нацистських репресій. До Львова повернувся восени 1941-го.
Дмитро Маївський брав участь у всіх головних нарадах ОУН, де визначалися напрямні діяльності, зокрема Другій та Третій Конференціях. Із серпня 1943-го він був затверджений членом Бюро Проводу, куди, крім нього, увійшли також Роман Шухевич і Ростислав Волошин. У 1944-му Маївський був одним із тих, хто організовував Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).
У кінці 1945 року Маївський (на той час член Проводу ОУН) разом з Дмитром Грицаєм («Перебийносом»), шефом Головного військового штабу УПА, стали делеґатами від Проводу ОУН-р на українських землях до Проводу ОУН за кордоном. За дорученням Романа Шухевича вони повинні були перейти з території України до Мюнхена і, ймовірно, узгодити подальші спільні дії ОУН-р і УПА із Степаном Бандерою. Багатокілометровий маршрут йшов через територію Закерзоння (нині – Польща) та Чехо-Словаччини.
Обидва Дмитри щасливо перейшли всю Польщу та Чехо-Словаччину. На кордоні Чехо-Словаччини і Західної Німеччини, останньому, який відділяв їх від вільного світу, 19 грудня 1945 року обидва потрапили в засідку, влаштовану чехо-словацькою поліцією. Дмитро Маївський загинув на місці.
Дмитро Маївський був автором ряду важливих публікацій для української визвольної боротьби. У 1942 році під псевдонімом «Петро Дума» було надруковано його книжечку «Лицем до народу» про те, як членам ОУН-р слід вести себе з населенням. У статті «До питання внутрішніх перешкод української національно-визвольної боротьби» він розмірковував про проблеми, які заважали українцям в боротьбі за свою державність: орієнтація на чужі сили, відсутність віри в себе, політичну розрізненість, ментальну різницю між Сходом за Заходом України.
Праця «Большевицька демократизація Європи» крім української, також була перекладена польською, чеською, французькою мовами. В цій праці автор розмірковував про те, як срср своїми підступними імперіалістичними методами втягував у сферу свого впливу країни Центрально-Східної Європи, і про наслідки цього процесу.
