Керівництво комуністичної партії ссср та совєтські спецслужби надавали виняткової ваги контролю за поведінкою й словами студентів вищих навчальних закладів. Майбутні будівничі «світлого майбутнього» мали бути ідеально вишколеними ретрансляторами волі партії та її керманичів. Однак, молодіжне середовище завжди вирізняється своїм нонконформізмом та вільнодумством. А якщо уявити, що це все відбувається в Україні, де ще триває збройний спротив підпілля ОУН та структур УПА, отримаємо острівки інтелектуального спротиву, який намагалися побороти совєтські спецслужби.
За даним МГБ УССР, станом на початок 1948 року, на території України було 123 вищі навчальні заклади. Найбільше – в містах Київ (22) та Харків (27), далі йшли Одеса (16), Львів (14) та Дніпро (12). Загальна кількість студентів сягала майже 87 тисяч осіб. Відповідно й значною була кількість оперативних розробок студентства: 9 аґентурних справ та 53 справи-формуляра (це дані лише за друге півріччя 1947-го). Із загальної кількості 19 справ стосувалися молодіжних організацій та окремих підпільників, які належали до ОУН. У документах також згадується про арешт протягом другої половини 1947 року 37 осіб, яких підозрювали у належності до націоналістичного руху. Щоправда, невідомо чи стосувалися ці арешти нових справ, а чи були логічним завершенням попередніх розробок. Однак, висновок співробітників МГБ стосувався ситуація в загальному: вони констатували, що під час німецько-совєтської війни на території України було створено багато молодіжних відгалужень ОУН, або інших організацій націоналістичного спрямування, які хоч і не мали зав’язків з оунівцями, але сповідували їх ідеали.
До останніх належала й молодіжна організація, яку Управління МГБ по Харківській області розробляло за аґентурною справою «Зграя». Вже після арештів, під час допитів організаторів та керівників організації, стало відомо про її назву – «Революційний аванґард українського народу». На сторінках «Гомону України» ми вже згадували про її діяльність (див.: «Нескорена Харківщина: підпільний “Революційний аванґард українського народу”»), але завдяки інформації з доповідної записки МГБ УССР про роботу серед студентів, маємо змогу дізнатися про сам процес виявлення організації та її розробку.
Фігурантами справи «Зграя» були студенти харківських закладів вищої освіти: з державного університету Олександр Курінний, Олексій Бойко, Андрій Золачевський й Микола Гончаренко, а також Леонід Беспалий з театрального інституту та Борис Лозинський з ветеринарного. Інформація до МГБ надійшла від двох аґентів – «Веселого» й «Тамаріна». Останні досить багато розповіли про Беспалого та його погляди, про які він багато розповідав та про заборонені в ссср книжки, як він поширював серед студентів.
Аґент «Веселий» в подальшому був введений безпосередньо у розробку Беспалого та його найближчого однодумця Курінного. Зміг увійти у довіру й стати свого роду кур’єром між ними (на той час Курінний вже мешкав у Донецькій області). Крім того, аґенту вдалося дізнатися про наміри Беспалька встановити зв’язок із підпіллям ОУН на території Львівської області. Помешкання аґента стало місцем зустрічі підпільників. Зрештою, співробітники МГБ отримали усі необхідні матеріали для реалізації аґентурної справи.
У Львівській області співробітниками МГБ було заведено аґентурну справу «Медики» на групу студентів місцевого медичного інституту, яких підозрювали у належності до підпілля ОУН. Серед фігурантів справи згадувалися Андрій Ритвинський, Любомир Комарницький, Іван Дубас, Євген Павлюк, Михайло Шленкевич та Омелян Король. Про цю «підозрілу групу» чекістів повідомили аґенти «Роман» та «Охотнік» (укр. «Мисливець»). Таким чином, в МГБ отримали інформацію про можливе існування підпільної групи, члени якої поширюють націоналістичні аґітаційні матеріали, займаються збором медикаментів для потреб відділів УПА.
За даними МГБ, Ритвинський у 1945 році перебував в повстанському відділі (у доповідній зазначено, що це була сотня «Пінчук»), а далі підтримував зв’язки із особами, яких підозрювали як членів ОУН. Про Комарницького чекісти мали інформацію щодо його участі в молодіжному націоналістичному підпіллі під час німецько-совєтської війни. Іван Дубас мав у своїй біографії факт перебування у оунівському середовищі Кракова за «перших совєтів». Павлюк поширював оунівські листівки та збирав медикаменти для повстанців.
Співробітник 5-го Управління МГБ УССР (відповідальне за оперативну роботу) в цей час мали у своєму провадженні справу-формуляр «Кріт» на студентку Київського державного університету Ніну Вірченко. Підставою для заведення справи стали її «огріхи молодості», а саме належність до молодіжної націоналістичної організації у середній школі селища Червоне Житомирської області. Про ці факти з чекістами інформацією поділилася аґентка «Міщенко», якій вдалося втертися у довіру до молодої патріотки. Остання повідомила про своє псевдо «Н. Ужмалм», а також про кодову абревіатуру для листування – «СЛУ» (скорочено від «Слава Україні!»). Також аґентці було відомо про існування зверхника Ніни Вірченко, якого називали «Семен Петрович».
В Одеській області місцеве УМГБ розробляло справу-формуляр «Прихований» (рос. – «Скритий») на студента медінституту Івана Рондзістого. За даними аґентури, останній мав зв’язки з одним із керівників націоналістичного підпілля та повстанської армії Василем Куком («Лемішем»). Та й загалом, мав досить об’ємну підпільну біографію: восени 1939-го був призначений заступником референта пропаґанди Тернопільського окружного проводу ОУН; у 1940-му виїхав до м. Холм, де навчався у гімназії, а у 1941-му з похідною групою ОУН дістався на Житомирщину. Коли фронт насувався на Захід й Тернопілля зазнало повторної окупації совєтами, Рондзістого мобілізували до Червоної армії. У 1945-му він опинився у Новосибірську, де екстерном склав іспити за середню школу й склав іспити до Одеського медичного.
Чекісти ретельно фіксували факти проведення Рондзістим націоналістичної діяльності в Одесі, його виїзди до Тернопільської області для зустрічі із членами націоналістичного підпілля. Не залишилося поза увагою й те, що у березні та серпні 1947-го разом із ним їздив ще один студент-медик Героній Медушевський.
Справа-формуляр «Зв’язкова» (рос. «Связная») одеськими чекістами розроблялася паралельно із справою «Прихований». Причина полягала у тому, що її фігурантка Марія Крутиголова, на думку співробітників МГБ, влаштувалася на навчання до Одеського педагогічного інституту за сприяння Івана Рондзістого. Про саму Марію доповів аґент «Огир», який повідомив, що вона до весни 1946 року перебувала на нелеґальному становищі, мала псевдо «Іскра» й була зв’язковою оргреферента крайового проводу ОУН «Поділля».
Вище ми навели дані про оперативні розробки МГБ, які були розпочаті протягом другого півріччя 1947 року. В той самий час, деякі справи вже було реалізовано й заарештовано фігурантів розробок. Зокрема, за агентурною справою «Підпільники» було заарештовано шестеро студентів Львівських вищих навчальних закладів, серед яких були Степан Карплюк, Петро Сачук, Василь Романюк й інші. Всі заарештовані, за даними МГБ, належали до підпілля ОУН, займалися проведенням роботи серед студентів Львівських педагогічного та лісотехнічного інститутів. Крім того, допомагали підпільникам леґалізовуватися у Львові, надаючи фіктивні документи. Всі заарештовані отримали від 10 до 12 років ув’язнення у таборах.
Ще одна справа на студентів-націоналістів зі Львова, мала назву «Провід». Тут також було заарештовано 6 осіб, серед яких Богдан Максимів, Софія Мазепа та Юлія Максимів (надрайонна провідниця жіночої мережі ОУН). А львів’янин Володимир Губка був заарештований, навчаючись у Київському політехнічному інституті. Мав міцні зв’язки з націоналістичним підпіллям, два роки перебував на нелеґальному становищі. Вже навчаючись в столиці, самостійно виготовляв та поширював націоналістичні листівки.
Ще один студент столичної політехніки Іван Луцик був заарештований за те, що займався виготовленням фіктивних документів для леґалізації підпільників на території різних міст УССР. Він й сам з 1944-го року перебував тривалий час на нелеґальному становищі. Його батька й брата в 1947-му було виселено на територію східноукраїнських областей.
Заарештований студент Одеського медичного інституту Карп Короп був серед фігурантів аґентурної справи «Зрадники» (рос. «Предатєлі»), заведеної у 1944-му на членів місцевого підпілля ОУН. Короп мав у підпіллі псевдо «Бідний», займався поширенням націоналістичної літератури й збором зброї й продуктів для УПА. У 1946 році за фіктивними документами вступив на навчання до інституту.
За цією ж аґентурною справою був заарештований ще один студент-медик Петро Коваль, який під час німецької окупації вступив до ОУН, займався організаційною роботою, а також збором зброї й продовольства для повстанців, мав зв’язки із командиром «Чорнотою».
Зрештою, ці оперативні розробки та арешти – лише невелика частка інформації про організований спротив українців совєтській системі вже у час після закінчення Другої світової війни. І, як завжди, у авангарді боротьби перебувала молодь, свідомість якої не була засмічена фальшивими гаслами комуністичних «вождів» та їх поплічників.
Юрій Щур, кандидат
історичних наук,
керівник науково-
дослідницького проєкту
“Повернута спадщина”
