В неділю, 10 вересня 2023 р. едмонтонський відділ Ліґи Українок Канади влаштував показ нового документального фільму українського кінорежисера, сценариста та продюсера документальних фільмів Володимира Тихого. “День Незалежності”— це цікавий, хоч дуже важкий фільм, який повертає глядача в минуле, до 24 серпня 2022 р. День Незалежності — перше свято після повномасштабного нападу росії на Україну.
Впродовж фільму глядачі переживають цей день разом із кількома різними людьми в Україні й таким способом спостерігають їхніми очима не тільки за цим святом, але як різні особи розуміють його. Для одного це важливий день, справжнє свято, для другого — це ще один день. Фільм не показує величавого публічного відмічення Дня Незалежності. Навпаки, фільм тягне глядача в досить буденне або навіть страшне сучасне життя. Ми зустрічаємо молоду дівчину у Харкові, яка працює в барі, командирку протитанкового підрозділу Тетяну Чорновол, журналістку і громадську діячку, яка гостро, але справедливо командує своїми підлеглими, бійців в окопах під дощем, малярку в своїй скромній хаті, де до неї заходить сусід, звичайних людей, які хочуть погрітися на сонці в Одесі.
Досить несподіваним є бачити як працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Києві працюють у курйозній кімнаті, яка повна старомодного радянського обладнання. Це якраз ці працівники, які перестерігають населення, коли включають сиґнал тривоги в Києві.
Ми також спостерігаємо як колишній учасник дисидентського руху в УРСР і політик Ярослав Кендзьор старається виступити зі словом, як гість на Українському телебаченні, але повітряні тривоги декілька разів переривають йому.
Документальні фільми — це не розвага. Ми дивимось на документальні стрічки, щоб чогось навчитися, щось пізнати чи краще зрозуміти. “День Незалежності” дає глядачеві можливість відчути, що означає жити у час війни. Так як кожна людина унікальна, так кожна дійова особа у фільмі є виняткова. Цей фільм не пробує показати, що всі мешканці України робили того дня. Фільм показує, як проходить життя, мимо війни і що кожна людина особлива в своїх щоденних зайняттях.
Дуже вражаючим є картини знищених від ракетних ударів будинки серед міста, і як звичайна людина ходить попри ті руїни, немов вони невидимі. Життя продовжується. Молода харків’янка, в сучасних джинсах і білих кросівках проходжується містом, смартфон у руках, веде собаку на прохід. Не видно в неї тривоги ні турботи, хоч ми справді не знаємо, які в неї думки. Картини військових на передовій, також вражаючі, бо відчувається стрес і величезні невигоди у їхньому житті, але вони не жаліються. Навіть в ситуаціях, де в будь-який момент може бути ворожий наступ, захисники влаштовують собі свято при обіді для відмічення того особливого дня. Хлопці в окопаках, де заливає їх дощ, не піддаються. Колишній політик Ярослав Кендзьор старається передати свої спогади про незалежність і повчити інших про ті важкі перші дні незалежності, але воєнний неспокій йому весь час перешкоджає. На його обличчі бачимо сильні переживання, терпеливість і велику надію на майбутнє, він вірить в майбутнє України.
Режисер Тихий про свій фільм каже: “Тиск війни надає цінність кожній хвилині”. Ця думка проявляється впродовж фільму. Тихий показує нам, що мимо страшної війни, життя продовжується. Люди творять нове розуміння життя і не забувають визначальних моментів. Кожен у свій спосіб є будівничим нової України. “День Незалежності” не старається бути дефінітивним показом реальності кожного мешканця Україну, але Тихий успішно показує труднощі життя серед війни, і як оптимізм нормалізує життя в складних обставинах.
Цей фільм є цікавим та корисним додатком до фільмів, які записують сьогоднішнє реальне життя пересічного українця в часі війни та розглядає як суспільство приймає і толерує воєнний стан у своїй державі.
Ліда М. Василин, Ліґа Українок Канади відділу в Едмонтоні
