Переповнена заля Українського православного собору Святого Володимира в Калґарі ледве вміщує всіх охочих. Сцена прикрашена великими писанками, а сама церква стає місцем зустрічі людей, яких об’єднує спільна пам’ять, тривога за рідну землю та незгасна віра в майбутнє України. Гомін української мови, запах домашньої випічки й вишиванки, що видніються серед повсякденного одягу, створюють особливу атмосферу єдності. Саме тут канадський журналіст Михайло Боцюрків звертається до громади з відвертою розмовою про стан України на п’ятому році війни.
Це люди, які не втрачають зв’язку з Україною. Вони прийшли послухати Михайла Боцюрківа — канадського журналіста українського походження, який нині мешкає в Одесі та безпосередньо спостерігає за подіями війни. У своїй доповіді він представив реалістичну оцінку ситуації в країні на п’ятому році повномасштабної війни. Відомий обличчям з ефірів CNN і BBC, Боцюрків став одним із найавторитетніших англомовних голосів із місця подій. Під час своєї презентації він поєднує стратегічний аналіз із жорсткою оцінкою людських втрат, даючи відверті прогнози щодо Путіна, Сі Цзіньпіна та Трампа, а також і пряму пересторогу своїм канадським землякам.
За його словами, Китай уже давно вийшов за межі прихованих постачань до Росії компонентів для дронів, які маскувалися під «запчастини для холодильників». Тепер, стверджує він, Пекін допомагає російським військам опановувати ведення дронової війни, засоби радіоелектронної боротьби та роботу з вибуховими речовинами. Водночас китайська влада категорично заперечує такі звинувачення.
Втім, найгостріше попередження Боцюрківа стосується не геополітики, а повільного «спорожнення» самої України. «Мільйони виїхали — багато з них молоді та працездатні», — каже він. «Ви бачите їх тут, у Калґарі». Його висновок жорсткий: багато з них ніколи не повернуться назавжди. Це створює критичну проблему для післявоєнної відбудови — можна пообіцяти мільярди, але без людського капіталу відновлення неможливе. Близько 300 тисяч українців прибули до Канади за програмою CUAET у 2022–2024 роках. Однак лише близько 2,500 отримали постійне проживання. У Німеччині, за словами Боцюрківа, біженці вже поступово отримують громадянство, тоді як у Канаді шлях залишається невизначеним.
В опитуванні 2025 року лише 3% заявили, що повернулися в Україну. Водночас імміграційне відомство Канади досі очікує, що більшість повернеться після завершення війни. Боцюрків ставить це під сумнів. «Вони тут на тимчасовому статусі. Вони можуть працювати, але це дуже складно», — каже він. Канаді доведеться визначитися з їхнім майбутнім. Але й повернення є проблематичним: «Люди не повертатимуться, якщо кожен клаптик України не буде безпечним — і я не використовую ці слова легковажно. Саме так, за словами українців, вони це відчувають.» Він додає: «Ніхто добровільно не залишає свій дім. Питання в тому, чи полегшить громадянство їхнє повернення, чи ускладнить. Це треба вирішити».
Далі Боцюрків переходить до пропозицій щодо політики Канади: вислати російських дипломатів назад в Росію, посилити підтримку незалежних українських медіа та обережніше ставитися до дезінформації в соцмережах. Його звернення у Калґарі звучить чітко: без людей відновлення України неможливе, а війна виснажує суспільство швидше, ніж це видно ззовні.
Донна Кеннеді-Ґленс
Колумніст National Post, юрист, колишній депутат Законодавчої асамблеї Альберти від округу Калґарі-Варсіті (2012–2015)
