Виховно-відпочинковий табір «Йдемо вперед – перемагаємо разом» ім. Ярослава Стецька відбувся на оселі «Верховина» поблизу Чертсі, Квебек, з 12 по 26 липня 2026 року. Перед урочистим відкриттям табору о. Ігор Ощіпко відслужив Божественну Літургію, благословивши таборовиків та провід на ці два тижні спільного життя, праці й відпочинку.
Насамперед хочемо представити чудову команду, яка невтомно працювала з нашими дітьми протягом усього табору. Провід табору склали: Орест Ванкевич – комендант, Данило Радовенчик – бунчужний, Ляриса Лущкі – головна виховниця та Наталя Процікевич – медсестра. Щиро дякуємо їм, а також таборовій комісії під проводом Мелані Чолі, за сумлінну працю, організацію та проведення цього незабутнього табору.
Таборовики були поділені на рої за віком, і кожен рій обрав собі власну назву. Молодші дівчата стали «Верховинками», молодші хлопці – «Лисами», середні дівчата – «Верховинськими Зірками», середні хлопці – «Козаками», старші дівчата (11–12 років) – «Дніпровими Хвилями», старші дівчата (13 років) – «Ліліями», а старші хлопці – «Косарями».
Щира подяка всім виховникам, впорядникам та помічникам, які щодня дбали про свої рої: Аделі Азамі-Сидор, Василині Молодцовій, Богданні Оливі, Меланії Штурин, Тессі Стецик, Віктору Кузишину, Тимуру Пекарю, Юліяну Гарасимовичу, Луці Нюланду, Олені Янків, Сергію Паттерсону, Богдану Ващуку, Дарії Радовенчик, Адріані Рзепці, Анні Мандюк, Насті Нюланд, Серафині Чарній, Олені Головці, Наталі Барській, Івану Горобцю, Тимофію Толпенку, Максиму Сірому та Максиму Трілю. Саме завдяки їхній праці таборовики щодня навчалися, розвивалися та зростали у дружній атмосфері.
Невід’ємною частиною таборового життя була смачна й поживна кухня. Про неї дбав друг Фред Жерве, який разом із мамами-волонтерами щодня готував чудові страви, щоб наші діти мали достатньо сил та енергії для всіх таборових занять. Висловлюємо також щиру подяку господарям оселі, які піклувалися про безпеку паланок, чистоту території та комфорт усіх учасників.
Щоденна програма складалася з різноманітних ротацій. Під час співів, які проводила подруга Меланія Штурин за допомогою родини Штик, дитячі голоси лунали по всій оселі, плекаючи українську культуру через народні пісні. Спортивну ротацію провадили друзі Андрій Радовенчик та Луас Валенте, навчаючи дітей важливості здорового способу життя та дотримання закону юнацтва – дбати про своє здоров’я та здоров’я інших. На заняттях із рукоділля, які проводили подруги Наталя Радовенчик та Наталя Костів, таборовики власноруч створювали цікаві та творчі вироби.
Щодня діти мали можливість купатися в озері, відпочивати після спекотного дня та набиратися сил перед вечірньою програмою. А коли верховинський дощ змушував змінити плани, таборовики переглядали фільми та весело проводили час у кіоску.
Протягом табору відбулися дві цікаві екскурсії. Першою було відвідання Camp Boute-en-Train, де дітей чекали захопливі активності: зиплайн, прогулянки на каное та різноманітні водні ігри. Другою стала поїздка на боулінг, яку завершило частування морозивом.
Особливо тепло всі згадуватимуть дві таборові ватри. Завдяки подрузі Меланії Штурин вони стали справжнім святом української пісні й традиції. Після офіційної частини кожен рій представляв власні гумористичні сценки, даруючи всім багато щирого сміху.
Окрім щоденних ротацій, у таборі відбулося чимало особливих заходів. Таборове весілля ознайомило дітей з українськими весільними традиціями. Під час святкування Івана Купала таборовики співали купальських пісень, плели вінки та виготовляли дерев’яні човники. Відбулася також Олімпіада, де рої змагалися у спортивних дисциплінах, вечір талантів, конкурс «Пан і Пані Верховина», під час якого діти обирали переможців серед виховників, а також дві святкові забави, де всі мали нагоду гарно вбратися, танцювати та весело провести час разом.
Коли настав час прощатися, було очевидно, що ніхто не хотів залишати «Верховину». За ці два тижні діти знайшли нових друзів, здобули незабутні спогади, навчилися нового та ще більше зміцнили свою любов до України й українських традицій.
Щиро дякуємо всім, хто долучився до організації та проведення табору, а також батькам за довіру. З нетерпінням чекаємо зустрічі з усіма таборовиками наступного року на «Верховині»!
СУМ Монреаль
