Кулінарія є невід’ємною частиною українських пасхальних традицій. Проте українці берегли їх не лише на батьківщині, але й далеко поза її межами. Цим ми завдячуємо зокрема українкам нашої громади, чия наснага, лідерство і кропітка праця допомогли зберегти нашу історичну спадщину навіть за океаном. У Канаді однією з таких лідерів була Савеля Стечишин (1903–2002).
Цього року друком виходить нове видання її легендарної кулінарної книги “Традиційна Українська Кулінарія” (Traditional Ukrainian Cookery, 1957). Це перший в історії посібник з української кухні, опублікований англійською, на який авторка присвятила кілька років свого життя.
Її шлях до Канади розпочався понад століття тому. Народжена на Галичині, у 1913 році дев’ятирічна Стечишин (тоді ще Вавринюк) прибула до Саскачевану в складі першої хвилі українських імміґрантів. У 17 років вона вийшла заміж за Юліяна Стечишина, народила трьох дітей, а згодом, що було нечувано для того часу та суспільства, здобула ступінь бакалавра з домашнього господарства в Університеті Саскачевану. Вона ніколи не озиралася назад: стала вчителькою кулінарії та викладачкою університету, засновницею Української жіночої асоціації Канади та Українського музею Канади, а також журналісткою. Протягом 25 років вона вела колонку “Around the House” у газеті The Ukrainian Voice.
Стечишин отримала безліч нагород і почестей за багаторічну лідерську діяльність у сфері захисту інтересів громади, журналістики, освіти в галузі домашнього господарства, а також за створення кількох національних організацій для українських канадців. У 1989 році вона була нагороджена Орденом Канади за «провідну роль як викладача, письменника та консультанта з поширення знань у зміцненні української спадщини, а також у збереженні та популяризації скарбів кулінарії та народного мистецтва…».
У розквіт кар’єри Стечишин, у 40–50 роки, до Канади надійшла нова, третя хвиля повоєнних імміґрантів. Тепер у Канаді проживало близько 450,000 українських імміґрантів, що значно перевищувало кількість перших 10,000 осіб, які прибули на «Великий Білий Північ» на початку 1900-х років. На відміну від попередніх хвиль, що складались переважно з українських робітників та селян, більшість новоприбулих належала до тодішньої української інтеліґенції та громадських діячів, котрі шукали порятунку від радянської влади за кордоном. Проте навіть на новій землі вони понад усе прагнули зберегти українську культурну спадщину.
Відзначення народних свят уже тоді було важливою частиною українсько-канадського життя, проте воно було неповним без традиційної кухні. І нова хвиля, і попередні імміґранти прагнули дізнатися якнайбільше про спадщину своїх предків, зокрема що традиційно готували в українських оселях. Проте, як невдовзі побачили нові імміґранти, ця сфера української історії в Канаді була ще зовсім не досліджена і не впорядкована. Джерел з рецептами по суті не існувало, хіба що усні, котрі могли не зберегтися.
“На той час не існувало жодного збірника страв української кухні. Як тільки новоприбулі це зрозуміли, моїй матері надходило безліч листів і прохань від українців про створення подібної книги. Щоб зберегти частину національної культури,” — розповіла у інтерв’ю Гомону України Зеня Стечишин, донька Савелі, яка цьогоріч оновлює та заново публікує материну книгу.
Вона добре пам’ятає, як майже через усі 50-ті роки тривала робота над посібником, аж поки світ не побачив його у 1957 році. Так Стечишин стала першою, хто уклав цілу українську кулінарну книгу — перше письмове джерело найвідоміших рецептів українських господинь минулого століття, видане в Канаді.
Савелі знадобилося шість років, щоб завершити роботу над кулінарною книгою, до якої увійшло понад 650 традиційних рецептів, переважно з українських довоєнних збірників. Книга вийшла, коли авторці виповнилося 55 років. Знайти смачні українські рецепти було нескладно; набагато складніше було адаптувати їх до канадських кухонь середини XX століття, використовуючи правильні пропорції та інгредієнти, які б передавали той самий смак, що й в Україні. Савеля зрозуміла, що досягти цього буде неможливо без численних випробувань, оскільки рецепти не завжди добре адаптуються до інших країн. Для підтримки публікації всі рецепти були протестовані та повторно перевірені відділеннями Української жіночої асоціації по всій Канаді, щоб читачі були впевнені в автентичності страв.
Декілька поколінь українських канадців обожнювали кулінарну книгу Савелі, яка одразу стала бестселером. Окрім рецептів, у ній містилися замітки про українську історію, культуру, святкові традиції та оформлення страв. З моменту виходу збірник Стечишин розійшовся тиражем понад 80,000 примірників по всьому світу і перевидавався аж до 1990-х років. В результаті ця праця стала класичним і незамінним довідником як у канадській, так і в українській кухнях, а також у світі.
“Зараз готується до друку нове видання, де старовинні автентичні українські рецепти будуть адаптовані для сучасних господинь, а також додано кілька нових, котрих не було у попередніх версіях. Зокрема різноманітні рецепти традиційної куті, бабки, паски, зібрані з усієї України,” — каже Зеня.
Тож, щоб ваш Великодній стіл цьогоріч заграв новими барвами, зазирніть на сторінки цього посібника. Він принесе у вашу оселю не лише тепло світлого свята, але й дух та силу вікових українських традицій.
Олександра Чорна
