7 травня – 135 років від дня народження Миколи Омелюсіка («Поліщука», «Шпака») полковника Армії Української Народної Республіки та Української Повстанської Армії.
Микола Омелюсік народився у селі Ставки, що на Поліссі. Освіту здобував у Житомирській гімназії, а по досягненню повноліття, 1907 року, вступив до лав російської імператорської армії (РІА). Після двох років воєнної служби, отримав звання унтер-офіцера і вступив до Іркутського військового училища, по закінченні якого (у серпні 1912-го), отримав диплом із відзнакою. Був підвищений до військового звання підпоручика. Далі була служба у 53-му піхотному Волинському полку. З початком Першої світової війни був переведений до 11 артилерійської бриґади 11 піхотної дивізії (Дубно-Луцьк). Протягом 1914-1917 років отримав чергові військові звання поручика, штабс-капітана і капітана. За роки проходження військової служби отримав 5 орденів й 1 медаль.
Із початком Української революції, Микола Омелюсік перебував на вістрі оборони рідної землі. З кінця 1917 року був командир гарматної бриґади в Армії УНР. У 1918-му служив у легкому гарматному полку Армії Української Держави. В грудні 1918-го очолив гарматну батарею Армії УНР. У травні 1919 року, спільно з отаманом Володимиром Оскілком, формував Волинську групу та 4-ту Холмську дивізію. З червня 1919 року – черговий отаман штабу Волинської групи під командуванням генерала Всеволода Петріва, яка брала участь в боях на польському і більшовицькому фронтах. У 1920 році у 6-й Січовій дивізії Армії УНР, пізніше – командир гарматного куреня в 2-й гарматній бриґаді Волинської дивізії. Підполковник Армії УНР.
Після інтернування військ УНР у листопаді 1920 року, Микола Омелюсік перебував у таборі «Каліш» (Польща). У міжвоєнний період проживав у Польщі.
Під час німецько-совєтської війни 1941-1945 років Микола Омелюсік долучився до повстанської армії. У 1943 році він служив у штабі «Поліської Січі» отамана Тараса Бульби-Боровця. Із вересня 1943 року став начальником артилерії УПА, був відомий під псевдонімом «Поліщук». Очолював оперативний відділ Штаб Військової Округи «Заграва», начальник оперативного відділу Крайового Військового Штабу УПА-Північ. У 1944 році з рейдуючою групою УПА перейшов до Західної Європи.
Після 1945 року еміґрував в Арґентину. З 1950-го року мешкав у США.
Після війни Урядом УНР в екзилі був підвищений до ранґу генерал-хорунжого. Автор спогадів «УПА на Волині у 1943 році», які було опубліковано у першому томі «Літопису Української Повстанської Армії».
Помер Микола Омелюсік 6 серпня 1970 року у місті Філадельфія (США).
