Богдан Головацький (10.09.1943 – с. Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області) – українсько-канадський живописець, графік та іконописець, учень знаних Охріма Кравченка, Еммануїла Миська та Богдана Галицького. Захоплений мистецтвом з дитинства, Богдан Головацький завжди знав, що його покликання саме в малюванні. Передусім підтвердженням цього є невтомне бажання вступити до мистецького вищого навчального закладу, яке супроводжувалось двома невдалими спробами. Завдяки наполегливій праці, у 1969 р. мистець вступає до Інституту прикладного і декоративного мистецтва (сьогодні Львівська національна академія мистецтв) на кафедру художнього скла, де з відзнакою завершує навчання в 1975 р.. В період між 1972 – 1980 рр. Богдан Головацький працював головним художником, проектантом ювелірних виробів на Львівському ювелірному заводі. За вісім років роботи, мистець створив понад 1200 ескізів ювелірних виробів, більше 300 з яких були впроваджені в серійне виробництво. Богдан Головацький був також одним з членів художньої ради СРСР, до якої входило тільки 24 мистця з усього союзу.
Наприкінці 1980-го року, в пошуку кращого життя разом з дружиною та сином мистець приймає рішення емігрувати до Канади. Перші три роки життя на еміграції Богдан Головацький наполегливо працював над своїм портфоліо, яке було втрачено у зв’язку із неможливістю взяти із собою жодних творчих напрацювань з України. Рівно за три роки мистець отримав перше замовлення яке стосувалось оформлення Української Православної Церкви в Канаді – Ґримзбі. В майбутньому живописець створить ікони, іконостаси та фрески для десятків різних церков Канади, серед яких: Церква Святих Верховних Апостолів Петра і Павла – Скарборо (Торонто); Церква святого Миколая (Торонто) та багато інших. Сьогодні, твори Богдана Головацького зберігаються в Національному художньому музеї Києва та в приватних колекціях Північної Америки, Великої Британії, Австралії та України. Мистець був Головою Спілки образотворчих мистців Канади з 2002 – 2007 рр. та є дійсним членом Асоціації діячів української культури та УСОМ.
Богдан Головацький працює в різних техніках, проте особливої уваги заслуговує графіка, де виразно прослідковується талант мистця. У своїх графічних роботах Богдан Головацький надихається «класичною» творчою лінією знаних українських граверів, серед яких: Леопольд Левицький, Богдан Сорока та Іван Остафійчук. Мистець також віднаходить свої творчі інспірації в українському фольклорі, літературі та історії, які глибоко аналізує та вдало адаптовує у своїх роботах. Ретроспекція графічних робіт мистця охоплює тематику від українського козацтва, вираження аспектів етнокультури рідного регіону до оспівування образу жінки та сімейних цінностей християнської родини. Творчість Богдана Головацького відзначається глибоким розумінням національної спадщини, її осмисленням та інтерпретацією у різноманітних сюжетах.
Варто звернути увагу на трактування Богданом Головацьким образу жінки в графічних творах, зокрема на експериментальні торси, в яких мистець вдало аналізує форму та об’єми жіночого тіла. Натхненні ідеальними вигинами глиняних Мадонн Трипілля ІІІ-ІV ст. жінки Богдана Головацького є уособленням давніх Богинь родючості. В семантиці образу, за допомогою сучасних інтерпретацій, мистець розкриває тему жіночої краси та привабливості. В ахроматичних творах «Трипілля І» і
«Трипілля ІІ», 2008 р. (Іл. 1) мистець майстерно моделює форму за допомогою лінії та адаптованої трипільської орнаментики. Переосмислений ідеал трипільської жінки Богдан Головацький втілив у фрагментарному зображенні сучасних жінок на пляжі, стираючи межу між минулим і сучасністю.
Серед творів, які втілюють образ жінки в графічних творах Богдана Головацького також важливо виокремити роботу, присвячену одвічному сюжету «Три грації», виконану мистцем у 1998 р. (Іл. 2). Мотив, який виник ще за часів давньогрецької міфології та чисельну кількість разів був ретрансльований мистцями різних епох і стилів, не залишив осторонь й Богдана Головацького, який надав перевагу ахроматичності, лаконічності та стриманості форм. Граціозність трьох постатей мистець відображає без надмірної деталізації, акцентуючи увагу глядача лише на досконалій білій лінії, яка на контрасті з чорним тлом композиції «вибудовує» постаті трьох грацій.
Українська література та фольклор є одними з центричних наративів в графічних композиціях Богдана Головацького. Серед творів, виконаних на цю тематику особливо виділяється графічний твір «Довбуш і Дзвінка», 2005 р. (Іл. 3). Історія Довбуша та Дзвінки стала важливою частиною української етнокультури, яку Богдан Головацький вдало відобразив у стилізованій інтерпретації. В композиційному вирішенні мистець майстерно поєднав гострі геометричні форми традиційного гуцульського строю із плавною лінією, яка ніби ореолом огортає силует закоханих. Лінію та пляму мистець застосовує як основні виражальні елементи: за допомогою лінії моделює форму, а пляма допомагає досягти контрасту. На противагу попередньо проаналізованому твору «Три грації» мистець приділяє значну увагу деталізації, зокрема промальовує портретні риси та ретельно зупиняється на характерних елементах народного костюму і його атрибутики.
Менш геометризованим та більш динамічним є твір «Карпатське танго», 2010 р. (Іл. 4), де Богдан Головацький зображає музиканта, який грає пасіонарну композицію. Зважаючи на динамічність мелодії, мистець передає її за допомогою ритмічних ліній на його одязі. Вбрання музиканта, як і більшість інших образів відтворене в народному стилі.
Тема національних традицій широко представлена у графічному надбанні Богдана Головацького. Зокрема цікавим є твір «Коляда», 2010 р., виконаний в двох графічних варіаціях (Іл. 5): ахроматичному та поліхромному. Сім постатей мистець скомпонував у замкненій лаконічній формі, яка концентрує увагу глядача на композиційному центрі. В поліхромному варіанті «Коляди», Богдан Головацький надає перевагу відтінкам коричневого. Акцентними кольоровими плямами виступають три хустини, які композиційно врівноважує яскрава різдвяна зірка. Ахроматичний твір має деякі відмінності. Насамперед замість різдвяної зірки, Богдан Головацький зображає гуцульську бартку. Також є розбіжності в обличчях зображуваних постатей: погляд трьох жінок спрямовано на сопілкаря, а не на глядача, як у минулому варіанті, а очі гравця на тулумбасі закриті, на відміну від поліхромного варіанту.
Впізнаваною для творчості Богдана Головацького також є козацька тематика, яка широко представлена в графіці. Варто звернути увагу на твір раннього канадського періоду (1983 р.), присвячений відважному козацькому полководцю, соратнику Богдана Хмельницького та борцю за незалежність від московії – Івану Богуну (Іл. 6). Композиція відрізняється динамічністю та легкістю. Маскулінність образу прослідковується в міцності статури, виразі обличчя, а також в руках, які витягають шаблю з піхви. Богдан Головацький особливо виразно відтворив одяг воїна, який органічно вплетений в тло композиції. Взаємодія прослідковується за допомогою різноманітних графічних прийомів, які використовує мистець, зокрема: застосування штрихів, плям та хвилястих ліній для передачі різноманітності текстур в малюнку; комбінування різних типів ліній (широка, вузька); використання геометричної орнаментики, створення контуру та вираження руху за допомогою лінії. Сьогодні цей образ набуває нових конотацій, зокрема як символ українського воїна-захисника, наратив якого існує поза часом.
Творчий шлях Богдана Головацького, який прослідковується від захопленого малюванням хлопчика з Львівщини до визнаного живописця та графіка у Канаді, є вражаючим прикладом наполегливої праці та постійного самовдосконалення. Графічне надбання мистця відзначається унікальністю та неповторністю художніх образів, в яких переплітаються народні традиції, фольклор та українська історія. Вони є не тільки джерелом натхнення, але й визначають авторський підхід мистця до осмислення художніх сюжетів. Відзначаючись глибоким відчуттям української автентики, мистець розширює у своїй творчості межі інтерпретації українських традиційних мотивів. Багатогранна творчість Богдана Головацького займає вагоме місце в художньому діалозі сучасного українського мистецтва та потребує подальшого ґрунтовного вивчення та осмислення.
Каріна Давидова
аспірантка Львівської
національної академії мистецтв,
дослідниця мистецтва
