«Геть комуністичних колонізаторів! Хай живе вільна Україна!»:
5 листопада – 55 років тому у Києві політв’язень Василь Макух здійснив акт самоспалення, протестуючи проти колонізації та русифікації України та проти совєтського вторгнення в Чехо-Словаччину
Україна не корилася російським окупантам і навіть найтемніші часи були осяяні подвигом. У часи, коли був придушений організований спротив, на прю ставали Герої нескореного народу. 5 листопада 1968 року у Києві на центральній вулиці – Хрещатику – поруч із будинком 27а перехожі побачили охопленого полум’ям чоловіка. Із закликами «Геть колонізаторів» та «Хай живе вільна Україна» він біг у сторону сучасного майдану Незалежності. Однак, вже за кілька метрів чоловік впав й свідки та міліціонери спробували загасити вогонь, однак не змогли зробити цього швидко. Наступного дня він помер у столичній лікарні від опіків 70 відсотків тіла.
Цим «живим смолоскипом» був колишній боєць Української Повстанської Армії Василь Макух. Народився він 14 листопада 1927 року в селі Карів на Львівщині. Вступив до лав УПА, у військовій розвідці якої діяв під псевдо «Микола». 1946 року Василь Макух був поранений в перестрілці з військами НКВД, втратив свідомість і його заарештували. Тоді молодий повстанець зазнав кілька поранень: була прострелена нога (потім кульгав все життя), прострелена ключиця, одна куля зачепила навіть хребет. Він втратив свідомість.
За антисовєтську діяльність був засуджений на 10 років каторжних робіт у Сибіру. У 1955-му його звільнили з ув’язнення, вислали на спецпоселення, де Василь Макух познайомився з Лідією Запарою – засудженою за перебування на примусових роботах у Німеччині. Довгий час він не хотів пов’язувати з нею своє життя, тому що завжди говорив, що в будь-який момент може померти за Україну. Проте весілля відбулося, у подружжя народилися дочка Ольга та син Володимир. Одружившись, молодята переїхали до Дніпра (тоді – Дніпропетровська), звідти родом Лідія. Повертатися в Західну Україну Макуху було заборонено як колишньому учаснику УПА.
Своїм чином Василь Макух прагнув привернути увагу своїх сучасників до підневільної русифікованої України, до окупованої совєтським режимом та його сателітами Чехо-Словаччини. Вчинок Василя Макуха повторили борці проти тоталітаризму з Литви, Польщі і Чехії. Через 10 років після Макуха самоспалення вчинив Олекса Гірник на Чернечій горі у Каневі, протестуючи проти русифікації України совєтським режимом.
У 2017 році у Києві на будинку, поруч з яким Василь Макух вчинив самоспалення, було встановлено меморіальну дошку. Наступного року у Празі на честь Василя Макуха назвали пішохідний міст через річку Ботич.
