Головні зміни у війні — передусім технологічні, сказав на початку розмови голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук. Й зазначив, попри все, противника не можна недооцінювати, адже Україна протистоїть другій армії світу.
«Українська армія переписала підручники з ведення війни. Дрон за кількасот доларів знищує танк за мільйон. Морські безекіпажні платформи витіснили росіян з північно-західної частини Чорного моря. БПЛА та ракети повністю українського виробництва долають вороже ППО і летять на тисячі кілометрів углиб Росії. Те, що ще п’ять років тому здавалося футурологією, сьогодні вивчають у штабах від Лондона до Тайбею. Ворог слабшає, він вперше за роки війни переляканий і шукає винуватців свого ганебного стану.
Але феномен України — не тільки у військових здобутках. Науковці з Університету Колорадо, Центральноєвропейського університету у Відні, університетів Норвегії та Німеччини вивчають інше явище: як 1469 українських громад не дали державі впасти. Батьківські комітети, молодіжні організації, волонтерські мережі, лікарі та активісти перепрофілювали себе на спротив. Довіра, вибудувана в мирний час, стала інфраструктурою виживання у час війни. Фінляндія вивчає українську модель. Польща будує резервні центри ухвалення рішень за українським зразком. Балтійські країни дивляться, як місцеві організації перетворюються на систему кризового реагування», — сказав Артем Миколайчук.
Ракет та дронів на схід летітиме дедалі більше. Посилення щонайменше вдвічі ударів Сил оборони углиб РФ до кінця року анонсував радник міністра оборони України Сергій Стерненко. На його думку, Росія наближається до системної кризи, адже втрати зростають, як і рівень деморалізації росіян. За його даними, армія РФ, просуваючись українською територією, нині втрачає удвічі більше особового складу, ніж торік навесні. Стерненко наголосив і на технологічній перевазі ЗСУ: розвитку безпілотних систем та сучасних засобів зв’язку. А от ситуацію в РФ описав як таку, що набуває ознак передреволюційної.
«Зростаюче соціальне невдоволення внаслідок економічної кризи та відключення Інтернету та доступу до окремих месенджерів, українські удари, перенесення війни вглиб рф, великі втрати деморалізують росіян. Усе це, разом із слабкою вертикаллю російської влади, неминуче призведе до падіння імперії», — певен Сергій Стерненко.
Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко провів паралелі між сучасною Росією та пізнім Радянським Союзом, наголошуючи на відчутті системного розпаду.
«Було зрозуміло, що ця система управління вже загнила, вона вже така, яка не може далі існувати, але ще за інерцією трошечки продовжує йти далі. У таких випадках достатньо одного камінця, який запускає процес», — зазначив Огризко, очільник Центру досліджень Росії.
Зараз Росія входить у фазу, коли ключові елементи режиму починають давати збій, зокрема репресивний апарат.
«Коли це було можливим протестувати і критикувати самого царя? І яка реакція спецслужб? Ніякої. Це ознака того, що система вже не працює», — зауважив дипломат.
Огризко також наголосив, що Україна досі не сформулювала чіткої стратегії щодо Росії, що ускладнює визначення кінцевої мети війни. Його особисте бачення — зникнення Російської Федерації як держави.
Про обмеженість міжнародної підтримки України говорив дипломат Володимир Єльченко. Вважає: Україна переоцінила готовність партнерів — ЄС, США, Канади й НАТО діяти рішуче та недооцінила важливість роботи з країнами Глобального Півдня. Разом з тим, чимало країн взагалі не мислить категоріями поразки Росії.
«Навіть на Заході заледве мислять категоріями поразки Росії і беззастережної перемоги України. Шукають компроміси коштом України», — зазначив голова дослідницького напрямку з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика Володимир Єльченко.
Навченість, злагодженість та високий рівень бойового досвіду українських військовослужбовців підкреслив підполковник ЗСУ, Герой України Віталій Савич. Однак, Україна має серйозні технічні та системні виклики. Говорив і про бюрократію, яка гальмує розвиток.
«Авіаційний парк у нас зношений. Нам потрібні нові гелікоптери, новий клас і модернізація. Крім того, ми керуємося законами радянського зразка, просто перекладеними українською. Документи, що регламентують льотну роботу, — це 70–80-ті роки, адаптовані під сьогодні», — наголосив він.
Хоч культура і формує основу стійкості суспільства, однак залишається недооціненою, — вважає Ольга Сало. Керівниця культурних ініціатив Фундації Пилипа Орлика розповіла, що працівники культурної сфери фактично виконують важливу мобілізаційну функцію, працюючи з молоддю та військовими, але не мають належного статусу і підтримки. Разом з тим, у суспільстві продовжує рости запит на українську культуру та ідентичність:
«Культура — це наша прошивка, яка формує стрижень. Але на рівні прийняття рішень вона залишається вторинною, якщо не третинною. Саме громади формують цінності, які потім спонукають людей брати зброю і захищати свою територію. Але на рівні громад усвідомлення, що бюджет має виділяти кошти на культуру, дуже невисокий».
«Що кожен може зараз зробити для наближення перемоги?», — фінальне, однак не риторичне запитання розмови. Відповіді різні, але суть єдина: перемога — це те, що до чого докластися має кожен. Для натхнення Володимир Огризко пропонує ранок починати із питання:
«Що ти зробив для того, щоб Російської Федерації на карті світу більше не було?»
І діяти. Та вірити у перемогу, як пропонує Віталій Савич: «Якщо не вірити в перемогу — не потрібно було починати боротьбу. Не держава винна мені, а я державі за те, що проживаю в ній. Щоранку ставити собі запитання: що я зробив для держави?»
Сергій Стерненко наголошує на базовому:
«Кожен може бути або у війську, або для війська. Кожен може донатити, допомагати, волонтерити, підтримувати нашу армію — це найважливіше. І не боятися говорити правду».
Позиція в суспільстві не менш важлива за конкретну допомогу, впевнена Ольга Сало:
«Коли ми бачимо несправедливість щодо військових — потрібно не мовчати, а реагувати. Ми маємо тримати авторитет нашого війська — для себе і публічно».
Володимир Єльченко наголошує на необхідності вигнання Росії з ООН: «Продовжувати вірити в перемогу і переконувати в цьому інших. І друге — це “геть Росію з ООН”. Згадуйте про це в розмовах, підписуйте петицію. Довбати цю скалу треба продовжувати.»
Фундація Пилипа Орлика продовжує роботу над міжнародними ініціативами вигнання Росії з ООН. Навесні Фундація та МЗС України підписали Меморандум про співпрацю, зокрема, щодо припинення ворожої діяльності держави-агресора Росії в Організації. Дізнатися більше про ініціативу #unrussiaUN можна на сайті Фундації Пилипа Орлика. А підписати петицію усі охочі можуть тут: https://www.change.org/p/kick-russia-out-of-the-un
