26 листопада – 110 років з дня народження Степана Галамая, члена ОУН, українського правника, громадського діяча, редактора газети «перемоги» та часопису «Визвольний шлях»
Степан Галамай народився 26 листопада 1913 року у селі Івачів Зборівського повіту Галичини (тепер – Тернопільський район Тернопільської області). Навчався у гімназіях Золочева й Тернополя, у 1931 році закінчив польську гімназію, а у 1934-му – правничий факультет Львівського університету. У 1941-му році Степан Галамай здобув докторат в Українському Вільному Університеті у Празі.
Від 1930 року – в Організації Українських Націоналістів, псевда – С. Г. Ламай, С. Беркут. Був районним провідником у селі Плугів на Золочівщині, а у 1934 – листопаді 1937-го керував Львівською окружною екзекутивою ОУН. Паралельно з цим, Степан Галамай працював (до 1936-го року) у селянському часописі «Нове село», який мав на меті згуртувати українське селянство й зміцнити його національну свідомість і давати практичні поради для ведення господарства.
За приналежність до ОУН, 24 листопада 1937 році Степан Галамай був заарештований польською поліцією й засуджений польським судом на 3 роки ув’язнення. Вийшов на волю після розвалу Польщі 15 вересня 1939 року. Був комендантом табору колишніх політв’язнів у Кракові.
Степан Галамай належав до когорти тих, хто стояв при початках діяльності бандерівської ОУН, брав участь у роботі Другого Великого Збору Організації, що відбувався 31 березня – 3 квітня 1941 року у Кракові. Був секретарем Проводу ОУН у липні – вересні 1941 року, пізніше – член Політичної комісії при Проводі (вересень 1941 – 1942 роки) – вишкільний референт. Далі, у 1942-1944 роках Степан Галамай був керівником філії Українбанку в Ярославі.
Після закінчення Другої світової війни Степан Галамай перебував у західній зоні Німеччини. Належав до головної управи Центрального представництва української еміґрації в Німеччині, був керівником організаційного відділу. Від 1948 року – асистент професора Юрія Панейка в УВУ в Мюнхені.
На еміґрації продовжував свою діяльність у націоналістичному русі. У 1945-1948 роках був референтом суспільно-політичної діяльності теренового проводу ОУН Німеччини, опісля до 1950-го – тереновий провідник. Член Проводу ЗЧ ОУН і Проводу ОУН, де керував суспільно-політичною референтурою. Був керівником Головної Ради ОУН.
У 1950 році Степан Галамай еміґрував до США, студіював економіку в Університеті Сетон-Голл та бібліотекознавство в Університеті Ратґерса (штат Нью-Джерзі). Від 1966 року був директором бібліотекики Університету Сетон-Голл.
У 1970-1975 роках був редактором бандерівської газети «Шлях перемоги», а у 1977–1979 – головний редактор журналу «Визвольний шлях» (Лондон).
Степан Галамай очолював головну управу ООЧСУ – Організації Оборони Чотирьох Ссвобід України (США). Був редактором організаційного видання «Вісник».
Від 1983 року мешкав у Канаді, а у 1992-му повернувся в Україну. Автор брошур «Причини нашої програної» (1935), «Природні багатства України» та «Підземні багатства України» (1936). Його книжка «Боротьба за визволення України. 1929-1989» побачила світ двічі, 1991 року у Торонто та 1993-го – у Львові. 2003 року було опубліковано спогади Степана Галамая «У боротьбі за Українську державу».
Помер у Львові 07 квітня 2004 року.
