7 лютого на Old Mill, Торонто, відбулася дискусійна панель під назвою “Voices from Ukraine’’ (Голоси з України), присвячена четвертим роковинам російсько-української війни. Захід був організований Науковим Товариством ім. Шевченка в Канаді, за підтримки фундації Будучність ( BCU Foundation) та Kyiv-Mohyla Foundation. Цього вечора українсько-канадська громада, разом з провідними експертами з України, зібралась щоб обговорити проблеми прав людини в умовах війни, культурний опір та інформаційну пропаганду Росії.
Cпікерами заходу були Максим Буткевич – правозахисник, військовий котрий пережив російський полон, журналіст, лавреат премії імені Вацлава Гавела (2025); Олеся Островська-Люта – генеральна директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал» та Андрій Куликов – заслужений журналіст, співзасновник «Громадського радіо» та голова Комісії з журналістської етики. З перших уст вони розповіли про українські реалії, боротьбу з Росією та її результати на різних фронтах-військовому, культурному та інформаційному.
За військовий блок дискусії відповідав Максим Буткевич, котрий ще у 2022 вступив до лав ЗСУ. Правозахисник за фахом, він знав що у разі захоплення України, Росія принесе з собою беззаконня та стирання людських прав, тому не міг лишатись осторонь.
Я не був військовим раніше. Але з 2014 року, коли я працював над тим, щоб допомагати внутрішньо переміщеним особам, я в якийсь момент зрозумів, що я маю змогу робити те що роблю, тому що на фронті є інші люди, в тому числі і мої друзі, які дозволяють це. Вони своєю обороною, своїми ризиками, здоров’ям, дають мені час намагатися допомагати іншим. І я подумав, що цього разу я буду тим, хто допоможе своїм колегам робити їхню правозахисну роботу, перебуваючи на фронті” – каже Буткевич.
Через кілька місяців після вступу до війська, він потрапив у російський полон (перебував там більше двох років), де пережив численні знущання та навіть спробу росіян безпідставно притягнути його до неіснуючої кримінальної відповідальності. Зізнається, що саме у полоні, як ніколи раніше побачив разючі відмінності між російською та українською ментальностями.
“Це не війна за територію, це війна світоглядів, цінностей. Якщо для нас передусім важлива людина, її свобода, можливість робити власні вибори і обстоювати їх, змога впливати на власне майбутнє, то в сучасній російській ідеології ці поняття нічого не варті. Для них людина це просто витратний матеріал, а цінність номер один – це російська держава’’– розповідає військовий.
Буткевич наголошує що основна причина нападу Росії на Україну це якраз і є їх недолуга спроба відродити свою колишню державу – Російську імперію, котра не життєздатна без України.
“Вони намагаються збудувати імперію. А Росія ніколи не була імперією без України, принаймні частково, у її складі. Російська імперія без України це Московське царство плюс Сибір’’ – зазначає спікер.
Але українці завжди чинитимуть опір цьому загарбанню. Буткевич наголошує, що тримати цей опір і не втрачати надію у полоні зокрема, завжди допомагала певність, що вдома про тебе не забули.
“Найважливіше в полоні знати, що про тебе пам’ятають, що про тебе думають, говорять і за твоє звільнення борються’’– наголошує Буткевич.
Ще одна спікерка, Олеся Островська-Люта, очільниця культурного комплексу Мистецький Арсенал у Києві, розповідає, що її культурний центр найближчим часом планує провести захід-дискусію про досвід Буткевича та інших солдатів ЗСУ, зокрема і про те, як сприймає цих героїв суспільство.
“Майбутня тема звичайно, буде спиратися на досвід Максима і розглядати питання свободи і її ціни , або наприклад обговорювати “крихкість’’ героя. Також наскільки ми, як суспільство, покладаємо на цього героя тягаря, скільки ми вимагаємо від цих людей’’ – зазначає директорка.
Серед нещодавних заходів, проведених Арсеналом, були зокрема виставка присвячена творчості українського поета-дисидента Василя Стуса, а також лекція сучасної української письменниці Оксани Забужко, про зв’язки між українською літературою та українською діаспорою 80-х років.
Зі своєї перспективи Островська наголошує, що саме такі заходи, які є частиною постійного розвитку української культурної та історичної спадщини, є одним з методів боротьби з російським ворогом в тилу. Адже історична пам’ять є чесним свідком кривавого досвіду війни.
“Культурна спадщина, особливо під час геноцидальної війни, яка є зараз проти України, це майже як докази розправи. Це щось, що засвідчує, розказує про життя нашого суспільства. Коли ти маєш об’єкти музейні, історичні артефакти, вони розказують те, що хтось намагається викоренити, затерти’’ – каже Островська.
Вона наголошує що подібні культурні центри, крім того що привертають увагу до подій в Україні серед у світової спільноти, є також місцем де люди можуть зібратися разом і обговорити свій досвід, обдумати, відрефлексувати, зокрема і через мистецтво щоб не допустити звикання та нормалізації війни.
“Людина може нормалізувати майже будь-який категорично лякаючий досвід і в якийсь момент перестати помічати загрозу’’ – розповідає мисткиня.
А крім загрози військової, є ще й загроза інформаційна з боку Росії, адже тамтешня пропаґанда завжди була частиною їх зброї.
“Пропаґанда є злом, тому що вона ґрунтується на неправді. Правда рятує життя, неправда занапащає людей. Вона вводить їх в оману, а отже забирає у них способи себе захистити’’ – каже Андрій Куликов, заслужений журналіст України та один із спікерів заходу.
Він наголошує, що зараз як ніколи вітчизняні журналісти відповідальні за ту інформацію, котру споживають українці.
“Зараз журналіст не може бути нейтральним, а от об’єктивним бути зобов’язаний’’ – впевнений Куликов.
Крім цього він певний – щоб українці не стали жертвами ворожої пропаганди, російські впливи потрібно викорінювати не тільки з новин, але й з інформаційного простору взагалі, зокрема кіно, музики, літератури і найголовніше – замінити їх якісним україномовним продуктом.
“Мало забрати з полиць бібліотек російські книжки, важливо ще й запропонувати привабливу українську альтернативу, щоб зацікавити людей. І так в усьому’’ – наголошує експерт.
Повномасштабне вторгнення дало сильний поштовх для розвитку української культури, як видно з виступу попередньої спікерки, і Куликов твердить, що найголовніше тримати цей курс і далі. Адже тільки так Україна здолає Росію на інформаційному фронті, що у свою чергу допоможе і військовим.
Отож єднаймося заради спільної мети – тільки єдність приведе до перемоги!
Фото- Олексій Самсонов
Олександра Чорна
