Львівська Зеник Арт Галерея (Zenyk Art Gallery – ZAG) представляє нову концептуальну виставку «Він: Тарас Шевченко. Художник», яка організована разом із Національним музеєм Тараса Шевченка. На виставці представлено 58 живописних і графічних праць, створених у різні періоди життя автора. Виставковий проект зображує Шевченка не лише як національного класика, а й як повноцінного художника європейського рівня — академіка офорту, новатора соціальної графіки, експериментатора композиційних та образних рішень, чия візуальна мова перегукується з сучасними мистецькими практиками.
Виставка розпочалася 20 лютого і триватиме до 20 червня.
«Наш виклик — Шевченка не позиціонувати як діда в шапці й кожусі. Насправді, це була одноразова акція вбратися так до знимки. Наше завдання — розвінчати цей міф та показати Шевченка актуальним, не його як “ікону”, а його як людину, щоб кожен з нас зріднився з ним. Ми хочемо презентувати його не з фокусом на літературу, а з фокусом — виключно на нього як художника», — розповідає директорка Zenyk Art Gallery та кураторка виставки Христина Береговська у інтерв’ю.
Експозиція охоплює ключові тематичні блоки, кожен із яких розкриває певні аспекти творчості й світосприйняття Шевченка:
Автопортрети. Це спроба глибше зрозуміти самого себе, форма внутрішнього діалогу та, водночас, акт свободи, особливо в умовах зовнішньої несвободи. Це також один з основних жанрів художньої творчості Шевченка адже протягом життя митець створив 38 автопортретів у різних стилях. Сьогодні на виставці представлено сім його оригінальних робіт.
Живописна Україна. Концепція цієї серії народилася під час подорожі по Україні у 1843 році. В експозиції представлено 15 робіт, зокрема акварелі, рисунки та офорти, які відображають мальовничість його батьківщини. Тематично вона поділена на чотири категорії: архітектура, природа, історичні герої та сюжетні сцени.
На виставці окрему увагу приділили серії зображень дерев — менш відомому, але важливому напрямку творчості Тараса Шевченка. Береговська зазначає, що кожне дерево, намальоване митцем, набувало антропологічного змісту. У представленій серії можна побачити роботи з різних етапів його життя: від найпершої «Тополі» до картин, створених у період заслання. Цікаво, що саме за одне з таких творів, яке було копією італійського зразка, Шевченко отримав академічне звання. Відомо про існування приблизно 80 таких «портретів дерев», серед яких на виставці продемонстровано лише сім.
Блудний син. Серія сепій із восьми сюжетів, що заглиблюється в теми людської гідності, використовуючи біблійні алюзії. Тут поєднані соціальна критика, психологічна тонкість та емпатія.
«Блудний син Шевченка — це не блудний син класичних художників. Це настільки модерністичний та експериментальний підхід до релігійного сюжету блудного сина. Він поєднав те, що ніколи в світі не поєднувалося, а то поєднання вважалося гріхом — світського і сакрального. Простого немічного солдата він приєднав до біблійного персонажа з акцентом не на правильного тата, а на дуже сильного сина», — розповідає кураторка виставки.
Заслання. Попри ризик суворого покарання, Шевченко не припиняв творити навіть у засланні. Він ретельно зображував киргизькі степи, життя місцевих мешканців, солдатів та моменти експедицій. Його «Казахський цикл» став знаковим прикладом соціального малюнка XIX століття та започаткував новий тип реалізму — реалізму свідка, який глибше проник в суть реальності, аніж просто спостерігач. Зокрема представлені твори двох періодів заслання – епічні роботи «Пожежа в степу» та «Ніч на засланні», а також матеріали, що стосуються аральської експедиції й Новопетровського укріплення. Береговська наголосила на винятковій точності зображення Шевченкових морських пейзажів що безсумнівно свідчить про непересічний живописний талант митця.
Шевченко і світ. Його ключові візуальні образи залишаються актуальними й сьогодні. Свобода як стратегія дій, непорушна гідність, спротив насильству як символ антиколоніальної боротьби. Україна у його творчості постає не жертвою, а повноцінним суб’єктом. Крім того, цей розділ творчості Шевченка багатий на художні експерименти. Зокрема, серед представлених робіт показано полотно «На пасіці». Христина Береговська зазначає, що у 1920-х роках митрополит Андрей Шептицький передав цей твір до своєї реставраційної майстерні.
Шевченко і академія. У 1838 році, після визволення з кріпацтва, Шевченко вступає до Петербурзької академії мистецтв, спершу як вільний слухач, а згодом — студент. Тут він прийняв майстерність школи, проте відкинув імперську ідеологію.
Зокрема, про це свідчить епізод, пов’язаний із роботою «Смерть Олега». Кураторка виставки підкреслює, що Шевченко був захоплений «Словом о полку Ігоревім», яке для нього стало настільною книгою: поет неодноразово перекладав та перечитував цей твір. Під час навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, ще у статусі кріпака і вільного слухача, Шевченко отримав завдання зобразити Олександра Македонського. За словами Христини Береговської, він поставив умову: погодився виконати цю роботу тільки у випадку, якщо зможе також торкнутися теми Київської Русі та образу князя Олега.
«Македонський помер від свого доктора Філіпа, якому він довіряв. Олег помер від коня (його черепа), якому теж довіряв. Принципи ті самі, сенси закладені ті самі, історичні зрізи — тисячоліття різниці, але Шевченко перетинає ці сюжети й епохи. І ще, будучи кріпаком, мати позицію і ставити свої умови могла тільки сильна духом і безстрашна людина», — каже мистецтвознавиця.
Середовище Шевченка. Особливе місце належить людям, які формували Шевченка не лише як митця та поета, але й як мислителя-політика, котрий у своїй творчості поєднував візуальну та літературну форми. Саме тому їх зображення також займають окреме місце у виставковому залі. Це зокрема і історик Микола Костомаров, і письменник Пантелеймон Куліш, з якими Шевченко входив до Кирило-Мефодіївського товариства.
ВОНА. Жінка — образ матері, коханої та самої України. Шевченко створив понад тридцять жіночих портретів у різних техніках, ніколи не працюючи з випадковими моделями. Його підхід до зображення жінки проявляв глибоку повагу до особистості й трепетне розуміння її сутності. За словами Христини Береговської, вдалося встановити авторство 33 жіночих портретів, створених Шевченком. Найперший із них датується часом його навчання у Вільні в 1830 році і асоціюється з його уявною закоханістю. Останнім у цьому списку вважається портрет Лукерії Полусмакової, який був написаний митцем перед смертю.
Окрему увагу звернено на найвідоміший жіночий портрет Шевченка «Катерина» , якому як виявилось, передували численні підготовчі ескізи. Кураторка підкреслює, що це було перше велике художнє замовлення за значну суму від заможного мецената. Мова йде про замовлення пана Тарновського з Качанівки на Чернігівщині. Як зауважує експертка, замовник очікував побачити образ «здорової, красивої та впевненої в собі українки». Натомість Шевченко зосередився на передачі краси української селянки — через її одяг, риси обличчя, постать, розміщуючи героїню на передньому плані твору.
У цю картину як і у багато інших на виставці вдихнули життя-зобреження анімували за допомогою сучасних технологій, щоб глядачі змогли сповна зануритись у мистецький світ великого українця.
Окрім картин анімували також і життєпис-біографія митця представлена в оригінальному інтерактивному форматі — «телевізор у поїзді». Відвідувачі мають змогу самостійно переміщати екран, щоб дізнатися про життя Тараса Григоровича в різному віці: від його першого року до 47-го. Інформація охоплює ключові моменти життя творця, зокрема те, що відбувалося, коли йому було три, дев’ять чи двадцять сім років. Христина Береговська зазначила, що така форма подачі розрахована на широку аудиторію, привертаючи увагу як дітей, так і дорослих.
Свій художній хист можуть випробувати і відвідувачі заходу в окремій зоні під назвою «Намалюй свого Шевченка». Тут охочі можуть залишити свій малюнок на спеціально облаштованій стіні, поруч із якою доступні маркери. Як зазначає Христина Береговська, задум полягає в тому, щоб кожен додав свій штрих і створив унікальний образ Тараса Григоровича.
Проведення цієї виставки унікальних робіт Шевченка у Львові є своєрідним актом спротиву й відповіддю на спроби росіян привласнити собі митця як частину “великої російської культури та історії”, зазначає кураторка виставки.
«Це трохи у голові не вкладається: говорити про деколоніалізм і Шевченка. Бо хіба не зрозуміло, що Шевченко — безперечно український художник», — каже Береговська.
На зло ворогу у галереї пишаються винятковим масштабом виставки.
“Насправді масштаб її мав бути таким, яким він є. Спершу ми думали привезти більше робіт, але зрозуміли, що аби найкраще роздивитись усі твори, той варіант, що є зараз — є найкращим. Кожна картина представлена тут — пройшла реставраційні роботи, щоб по-новому постати перед глядачем. Ми вибрали Шевченка, бо це геній українського народу, це наша незламність, це наш провідник у цьому світі. Ця виставка в нашій галереї є ювілейною, відтак ми давно запланували, що вона буде про Шевченка”, — каже меценат та засновник Zenyk Art Gallery Зіновій Козицький у інтерв’ю Lviv Media.
Пишаймося й ми нашим пророком та митцем, нехай його спадок проведе нас до перемоги і нинішній визвольній боротьбі!
Джерела: Дивись.Info, Lviv Media, Zag Art Gallery
Олександра Чорна
