Сучасники віддають належне Орлику за чітке розуміння, що найбільша небезпека для України йшла тоді з російського боку
Минає 352 роки від народження видатного інтелектуала та “міжнародника” гетьмана України Пилипа Орлика. До цієї дати редакція «5.UA» зібрала цікаві факти з життя автора першої Конституції, положення якої не втрачають актуальності досі, а «Гомін України» передає їх своїм читачам.
ЗА ТЕМОЮ
Пилип Орлик народився на території сучасної Білорусі 21 жовтня 1672 року, однак рід Орликів походить з чеських земель. Від раннього дитинства хлопець виховувався в атмосфері культури та шляхетності. Він здобув блискучу освіту в Києво-Могилянській академії, філософський факультет якої закінчив у 22 роки.
Майбутній гетьман розпочав свою кар’єру на посаді писаря у канцелярії київського митрополита, а в 28 років перейшов працювати до канцелярії Війська Запорізького.
ПОЕТ, ЯКИЙ СТАВ ВИЗНАЧНИМ ПОЛІТИКОМ
Юнаком майбутній генерал прославився через свій талант до складання віршів. Пилип Орлик — справжній бароковий поет, без перебільшення, який увійшов би до історії літератури, якби не став відомим як політичний діяч. Він присвячував твори воєначальникам: оспівував їхню тактику та стратегію, а не лише перемоги. Пилип Орлик писав різними мовами, яскраво оформлював вірші, як тоді було модно, викладав рядками фігури, вільно звертався до давньоримської міфології, цитував античних авторів. Метафори мав типові, але яскраві, що впадали у пам’ять, наприклад, Мазепа — руський Геракл.
Як визнають літературознавці, у поезії кристалізувалася національна ідея, якій Орлик залишився вірним до скону. В ній йшлося про те, що Україна незалежна, що правителі мають таке саме право від Бога вести своїх людей окремим шляхом, як і інші європейські можновладці. А Київ автор називав новим Римом, центром культури та цивілізації.
Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний “Діаріуш подорожній”. Написав також поетичні книжки: “Прогностик щасливий”, “Алкід Руський”, “Гіппомен сарматський”. Але насамперед він увійшов в історію як автор “Пактів і Конституцій прав і вольностей Війська Запорізького” – документу великої значущості в історії українського народу.
“ЩОБ ДЖУРИ ГЕТЬМАНА НЕ ВТРУЧАЛИСЯ У ДЕРЖАВНІ СПРАВИ”
Гетьманську булаву Орлик перебрав 5 квітня 1710 року в Бендерах. Одночасно була схвалена на великій козацькій раді Конституція Пилипа Орлика – “Договори і Постановлення Прав та Вольностей Війська Запорізького…”. В Орликовій Конституції є положення про розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, є рядок про потребу поваги до гетьмана, а історик Сергійчук звертає увагу на положення: “щоб джури гетьмана не втручалися у державні справи. Тобто, що адміністрація президента має обслуговувати президента, а вона не є конституційною інституцією”.
ГЕТЬМАНУВАННЯ У ВИГНАННІ ТА СПРОБА РФ ВИКРАСТИ ОРЛИКА
Орлик усі 32 роки гетьманування був у вигнанні. У 1708 році Орлик брав участь у виступі Гетьмана Івана Мазепи проти Петра I. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери. За кордоном Орлик як гетьман організував два походи в Україну – проте невдалі, бо татари і турки через брак дисципліни і бажання під час походу взяти ясир і награбувати на Слобожанщині в 1711 році фактично провалили похід. Також невдала облога Білої Церкви Орликом призвели до того, що ще одна спроба звільнення України стала невдалою.
росія, однак, зазнала поразки в Прусській битві липня 1711 року – що було фактично реваншем за Полтаву, і Петро І потрапив в оточення. Лише хабарі допомогли йому вийти з Молдови й уникнути полону.
У 1721 році у Вроцлаві навіть була російська спроба викрасти Орлика, як це аґенти Петра Першого зробили з Войнаровським (близьким родичем Мазепи) в Гамбурзі в 1716 році.
ПРОҐРЕСИВНІ ЖІНКИ В СІМ’Ї ОРЛИКА ТА СИН-АҐЕНТ ФРАНЦІЇ
Орлик одружився з дочкою полтавського полковника Григорія Герцика. Дружина і доньки гетьмана здавалися навіть занадто проґресивними для того часу. Ганна, освічена та інтелектуальна жінка, допомагала чоловікові, а потім сину Григору вести справи: листування з німецькими князями, польськими маґнатами та шведськими королями. Після 40 років їй довелося розділитися з чоловіком, у Польщі разом із дітьми переховуватися у монастирі від московських шпигунів. До останнього дня Пилипа Орлика посланці з москви намагалися вбити або полонити його та членів родини.
У подружжя було вісім дітей, але троє померли в юному віці. Принаймні дві доньки з чотирьох, Анастасія та Варвара, поводилися так само як мати: займалися серйозними “чоловічими” справами. Вони у різний час були активними співробітницями й помічницями батька, допомагали листуватися з політичними компаньйонами.
Нащадки гетьмана мали репутацію сміливих воїнів та інтелектуалів. Онук Карл Густав був лейтенантом Королівського польського піхотного полку. Син Григор Орлик вписаний в історію не лише України, а й Франції. Адже він був аґентом дипломатичної служби короля Франції Людовика XV, виконував таємні місії. Він називав себе сином “голови козацької запорізької нації”. Саме так зазначено в шлюбному контракті з представницею старовинного шляхетного французького роду.
Григор Орлик неодноразово звертався з проханнями утворити козацький корпус з тих воїнів, які лишилися вірними його батьку. Основу полку, куди додали козаків, склали польські та німецькі військові, тож у назві не вдалося відобразити українське походження. Григор завершив життя генерал-лейтенантом французької армії та володарем замку Дентевіль. Подейкують, що він завжди пам’ятав про Україну й одного разу під чужим ім’ям, під виглядом французького мандрівника відвідав Батьківщину.
АНТИРОСІЙСЬКА КОАЛІЦІЯ СОЮЗНИКА І ТОДІ НЕ ВИСТАЧИЛО РІШУЧОСТІ
30 років Гетьман в еміґрації Пилип Орлик намагався привернути увагу світу до проблеми України. До останніх днів він невтомно шукав підтримки української державності у володарів Франції, Великої Британії, Ватикану, Саксонії, Прусії, привертав увагу європейських володарів до трагічної долі рідної країни, розділеної між зажерливими сусідами.
“Орлик створив дві антимосковські коаліції. Перша була в 1711 році. В коаліцію входили Кримське ханство, Османська держава і Швеція. Після смерті Карла ХІІ, коли Орлик змушений перебиратись на османські території, він звертається до правителів Англії, до німецьких володарів, до Франції, Швеції й багатьох інших. І від багатьох він отримує позитивні відповіді, але ця антимосковська коаліція не була повністю реалізована і не вдалося військовим шляхом звільнити Україну від окупації тогочасним російським урядом”, – розповідав історик-османіст Олександр Середа.
Сучасники віддають належне Орлику за чітке розуміння, що найбільша небезпека для України йшла тоді з російського боку.
Фото: «Вікіпедія»,
«5 канал»
