Рішення платформи Netflix придбати права на два нові сезони російського мультсеріалу «Маша і Ведмідь», а також продовжити угоду щодо попередніх сезонів, викликало хвилю критики у Великій Британії та інших країнах. Завдяки цій угоді російський анімаційний серіал продовжить транслюватися більш ніж у 100 країнах світу.
Після оголошення про співпрацю понад 50 депутатів британського парламенту підписали лист із закликом припинити трансляцію серіалу, висловивши занепокоєння щодо можливого використання мультфільму як інструменту російської державної пропаганди. На перший погляд, «Маша і Ведмідь» це невинна дитяча історія про допитливу дівчинку та доброзичливого ведмедя. Проте критики звертають увагу, що за розважальною формою можуть приховуватися ширші культурні та ідеологічні посили, які впливають на сприйняття світу молодими глядачами.
Відсутність відповідальності за власні вчинки
Мультсеріал створений на основі російської інтерпретації казки про Золотоволоску та трьох ведмедів. У класичній версії цієї історії головна ідея полягає у винахідливості та пошуку виходу зі складних ситуацій. Однак у «Маші і Ведмедя» критики вбачають інший підхід, нормалізацію безкарної поведінки та відсутність відповідальності за наслідки своїх дій. У Росії серіал часто порівнюють із американським мультфільмом «Том і Джеррі», стверджуючи, що витівки Маші нічим не відрізняються від пригод неслухняного кота. Проте суттєва відмінність полягає в тому, що у «Томі і Джеррі», як і в багатьох якісних дитячих творах, існує певна межа конфлікту та наслідків для персонажів. Маша ж регулярно створює хаос, руйнує майно та завдає незручностей іншим героям, однак майже ніколи не стикається з покаранням чи необхідністю виправляти свої помилки. Її батьки у серіалі фактично відсутні, що, на думку критиків, формує образ дитини, яка діє без обмежень і відповідальності.
Мілітаризація образу дитини
Одним із головних застережень критиків є присутність мілітаризованих мотивів у серіалі. Вони зазначають, що в російській культурній політиці військова тематика часто інтегрується у різні сфери суспільного життя, зокрема у виховання дітей. В окремих епізодах Маша постає в образах, пов’язаних із військовими функціями. Наприклад, в одній із серій, коли кролик намагається взяти моркву з городу, дівчинка виступає у ролі прикордонника та захищає територію від «чужого». Такі сюжети можуть здаватися лише елементами дитячої гри, однак дослідники пропаганди звертають увагу, що повторювані образи можуть поступово формувати у дітей позитивне ставлення до військової символіки та логіки «захисту від ворога».
Романтизація військової спадщини Росії
Критики також звертають увагу на використання у серіалі символів, пов’язаних із радянською військовою традицією. У різних епізодах Маша з’являється в елементах військового одягу, зокрема в головних уборах, що нагадують форму танкістів або офіцерів радянських силових структур. На думку критиків, такі деталі подаються непомітно, але систематично, створюючи у молодої аудиторії асоціацію між військовою символікою та позитивним, героїчним образом. Однією з наскрізних тем серіалу називають ідею про незламність та непереможність росіян, мотив, який перегукується з сучасними російськими пропагандистськими наративами про військову силу держави.
Культура як інструмент впливу
Окреме занепокоєння викликає активне використання у серіалі символів російської культури — кокошника, балалайки, самовара та інших впізнаваних елементів. Саме по собі поширення культурних традицій через мистецтво є природним явищем. Країни світу регулярно представляють свою історію та культуру через фільми, музику та літературу. Однак критики наголошують, що у випадку Росії питання полягає не у праві країни представляти власну культуру, а в тому, як культурні продукти використовуються у період повномасштабної війни проти України та на тлі політики, спрямованої на заперечення української ідентичності та знищення культурної спадщини. За таких обставин, стверджують критики, популяризація «Маші і Ведмедя» може сприйматися не лише як дитячий розважальний контент, а й як елемент ширшої стратегії формування позитивного образу Росії за кордоном. Дискусія навколо серіалу відображає ширше питання про роль культури у часи війни: де проходить межа між звичайною культурною дипломатією та використанням популярних продуктів як інструментів впливу.
Надія Лемко
