Виступ міністра закордонних справ Дмитра Кулеби на саміті Україна-Оксфорд 2023
Дорогі друзі,
Є три моменти, які я хотів би, щоб ви запам’ятали з мого виступу:
- Немає альтернативи міцному закріпленню України як частини Заходу, до якого вона завжди належала;
- Безпека всієї Європи невіддільна від безпеки України;
- Вступ України до НАТО та ЄС відповідає стратегічним інтересам Заходу.
Тепер розглянемо кожен із цих пунктів детальніше.
У попередні десятиліття європейська та євроатлантична інтеґрація України іноді дійсно здавалася пошуком невловимої лінії горизонту.
Водночас невизначеність щодо членства України в ЄС і НАТО була однією з найсерйозніших стратегічних помилок. Західні політики виправдовували свою нерішучість, представляючи її як обережну політику, спрямовану на заспокоєння страхів росії. Натомість це була не стратегія, а відсутність стратегії.
Важко сказати, що саме призвело до помилкової політики. Погане розуміння України, небажання оцінювати її за власними чеснотами чи бачити як самодостатнього партнера, а не фактор у політиці щодо росії. Брак українських студій на Заході, брак сильних українських голосів у світі чи брак ширшого стратегічного бачення в ЄС і НАТО. Але правда полягає у тому, що нас тримали на відстані дружнього рукостискання.
росія, на відміну від Заходу, завжди мала довгострокову стратегію щодо України. росія діяла там, де Захід вагався. І чим довше двері ЄС і НАТО для України залишалися навстіж закритими, тим більше зростало переконання путіна, що він може розширити кордони росії на захід з несуттєвими наслідками для себе або взагалі без них.
Потрібен був спротив України геноцидній аґресії росії, щоб усі остаточно переконалися: Україна дійсно є невід’ємною частиною Європи та Заходу. Ми не шукаємо абстрактних «європейських горизонтів». Україна не мусить нікуди йти; вона бореться за право залишатися там, де завжди була: в Європі.
Такий погляд відповідає історичним фактам. Україна була частиною європейського проекту ще з часів давньої Русі. Коли київський князь Володимир Великий обрав християнство, він обрав Європу. Ярослав Мудрий продовжив цей шлях, видавши трьох своїх доньок за європейських монархів.
Руські еліти у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, Українська козацька держава, УНР. Україна завжди мала бути європейською державою, якби не російський імперіалізм.
росія викрала Україну з європейського дому, намагаючись заборонити українську мову та стерти українську ідентичність. У 1917 році імперія розпалася, але невдовзі відродилася у формі радянського союзу. Після цього був Голодомор-Геноцид і 70 років радянського гніту, концтаборів і тиранії. Імперія знову впала в 1991 році. Але росіяни так і не провели жодної роботи над своїм імперським і тоталітарним минулим.
Сьогодні путін думає, що його загарбницька війна в стилі 19-го століття відродить імперію. Натомість те, що ми сьогодні спостерігаємо, це третє падіння імперії. З історичної точки зору зрозуміло, що лише перемога України врятує світ від повернення у найтемніші часи імперських воєн і сфер впливу.
Це підводить мене до другого пункту. Неподільність безпеки України та Європи в цілому.
Уявімо на мить, як виглядала би європейська безпека, якби Україна впала за кілька днів після вторгнення, як дехто передрікав?
Міжнародна позиція, репутація та вплив НАТО та ЄС впали б до найнижчого рівня в історії. Безпека та добробут мільйонів сімей в Європі та загалом на Заході опинилися би під прямою загрозою.
Хибно думати, що знахабніла росія не шукала би нових жертв. Молдова, країни Балкан, Центральної Європи та Балтії. путін не збирався зупинятися на Україні.
Отже, зрозуміло, наскільки фундаментально пов’язана безпека України з безпекою всієї Європи.
Наші партнери все більше усвідомлюють це. Військова підтримка, яка була немислимою трохи більше року тому, тепер стала реальністю. Зараз важливо, щоб усі оголошені пакети підтримки були якнайшвидше доставлені, щоб Україна отримала вирішальну перевагу. Не може бути жодних табу щодо надання зброї. Україна має отримати все, включно з бойовою авіацією.
У день, коли війська союзників висаджувалися на берегах Нормандії, Король Георг VI сказав: «Цього разу завдання полягає не в боротьбі за виживання, а в боротьбі за остаточну перемогу заради правого діла». Ці слова актуальні сьогодні.
Наше праве діло — це захист міжнародного порядку та Статуту ООН, міжнародного права та фундаментальних принципів суверенітету, рівності, прав людини та основних свобод. Одним словом, всього того, що забезпечувало десятиліття мирного розвитку мільйонів людей на Заході.
Україна бореться за процвітаючий, мирний, вільний і демократичний світ для всіх.
Це підводить мене до останньої думки. Лише повна інтеґрація України в європейські та євроатлантичні інституції забезпечить такий світ.
Членство України в ЄС і НАТО не слід сприймати як благодійність чи відкуп. Воно становить прагматичний інтерес для самої європейської спільноти. Членство України в ЄС та НАТО стане ґарантією довгострокового миру та стабільності.
Натомість подальша невизначеність була би дуже необачною. Половинчасті рішення, такі як утримання України на периферії чи в залі очікування, здатні лише спонукати подальшу російську аґресію, що не в інтересах Європи.
Не треба оглядатися на те, що скажуть в москві. З путіним все скінчено. Він виклав усі свої карти на стіл. Він банкрут. Але Україна має перемогти, щоб він не отримав винагороду за все вчинене. Ми обов’язково здобудемо її за тривкої та вчасної підтримки партнерів.
Дякую за увагу і
Слава Україні!
13 березня 2023, Оксфорд,
Сполучене Королівство
