Два дні між подіями, які можуть визначити, як виглядатиме світ за 5 років. Або за десять. Спочатку, минулої п’ятниці (10 березня) Саудівська Аравія та Іран заявили про поновлення дипломатичних відносин. Зверніть увагу, де це відбулося — в Пекіні. Араби та перси ніколи не були фанатами одне одного, а з моменту ісламської революції в Ірані майже ворогували. Тепер Китай показав, що може “примирити” недемократичні, авторитарні країни. Стабільність в Арабській/Перській затоці — саме так по-різному її називають у Саудівській Аравії та Ірані — для Китаю важлива, адже це про нафту, але також про нову роль Китаю у світі.
Майже одночасно сьогодні в Сан-Дієґо Байден зустрічається з прем’єрами Великобританії та Австралії — і це про стримування Китаю, який вважає, що проти нього створюється “нове НАТО”. Картина все більше нагадує протистояння демократичного і недемократичного світів і одночасно США та Китаю. Місце України в цій системі очевидне: ми остаточно стали частиною західного демократичного світу і будемо разом з ним. Демократичний світ буде з нами. Авторитарний світ теж буде допомагати росії — не тому, що має до неї симпатію, а тому, що це логіка ґлобальних альянсів. Поки ми бачимо пряму допомогу Ірану, Білорусі та Північної Кореї, але до них можуть доєднатися інші. Маємо кожен день доводити демократичному світові, що це і його війна. Для тих, хто це не до кінця зрозумів, і таких ще багато. Захід сильніший за Схід, але має хотіти перемогти і мати стратегію перемоги, а не стратегію компромісу. Це задача майже така сама важлива, як перемога на фронтах.
Павло Клімкін
