Вшанування жертв Катинського розстрілу у Биківні та пам’яті загиблих за Україну біля Стіни пам’яті

Голова УІНП (Українського Інституту Національної Пам’яті) долучився до вшанування жертв Катинського розстрілу у Биківні та пам’яті загиблих за Україну біля Стіни пам’яті Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві

5 березня у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» польсько-українська урядова делегація вшанувала жертв Катинського розстрілу. «Катинський розстріл» — це символічна назва масових страт польських військових, які потрапили в полон в СРСР під час радянської окупації Польщі у 1939 році.

Сторони поклали вінки до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років, яких стратили під час так званої «Польської операції» НКВД у 1937-1938 роках. Після чого вшанували усіх невинноубієнних жертв спільною молитвою..

«На цій землі відбулася страшна помста російського уряду, який не пробачив польсько-українського союзу, який розбив російську армію у 1920 році. Вони не пробачили це тоді – не можуть пробачити це зараз. Ця кривава помста триває і сьогодні на території України. Лише Богові відомі імена тих, хто похований у Биківні. Наша справа, як нащадків, відновлювати й пам’ятати імена. Минулого року УІНП знайшов та реабілітував ще 22 громадянина Польщі. Ми продовжуємо цю роботу, тому що наша справа дати спокій тим безіменним та закатованим громадянам і тодішньої України, і тодішньої Польщі, які спочивають тут. Вічна пам’ять невинно убієнним жертвам, які полягли від російської зброї у ХХ столітті», – заявив Голова УІНП Олександр Алфьоров.

Глава Управління ветеранів і репресованих Польщі Лех Парелл зауважив, що Биківня – це місце поховання близько ста тисяч жертв радянських репресій різних національностей, що свідчить про те наскільки кривавим шляхом йшов радянський комунізм.

«Совєти пам’ятали свою поразку 1920 року. Вони знали, що для реалізації своїх імперських планів мусять вдарити по польській еліті. По тих, хто був носієм вільної думки, традицій та державності», – зазначив польський посадовець, додавши, що в биківнянських могилах покояться, як польські військові, які загинули під час масових страт Катинського розстрілу, так і цивільні громадяни, яких СРСР страчував в межах «Польської операції» НКВД.

Тимчасово Повірений у справах Польщі в Україні Пьотр Лукасевич наголосив, що польський та український народи знають, яку високу ціну доводиться платити за свободу і це взаємне розуміння болю та кривд, які вчинив протягом віків російський імперіалізм, об’єднує наші народи.

«Ми часто повторювали постійно пацифістичні слова: “Ніколи більше війни”, але в той же час сьогодні, коли Україна дає відсіч російській агресії, ми повторюємо: “Ми, поляки, українці, литовці та інші – ви більше не відбудуєте свою імперію, не будете нав’язувати своєї долі, не будете нас вбивати і ми ніколи не дозволимо забути ваші звірства!», – заявив дипломат.

Заступник державного секретаря Міністерства культури та національної спадщини Польщі Марек Кравчик у своїй промові зазначив, що всі військові цвинтарі є невпинним воланням про важливість миру. Адже вони наочно дають усвідомити наскільки жахливою є війна та скільки людських житті вона поглинає.

«Катинські цвинтарі» виконують ще одну роль – вони є застереженням і промовистим нагадуванням того на які насправді злочини здатна комуністична система», – додав Марек Кравчик.

Своєю чергою Голова Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті України Віктор Єленський у своїй промові зазначив, що у Биківні покояться душі тих, кого російський імперіалізм знищив за бажання мати вільну думку, вільне слово та вільну віру в Господа.

«Наші чоловіки та жінки різних національностей сьогодні воюють за пам’ять тих, хто похований в цьому некрополі. Вони воюють за те, щоб цей злочин не повторився», – додав Віктор Єленський.

Заступник Міністра культури України Іван Вербицький зазначив, що пам’ять про жертв радянських репресій є спільною для українського та польського народів, адже і поляки, і українці зазнали масових убивств від радянського режиму.

Він наголосив, що російський імперіалізм у різних формах – царському, більшовицькому, путінському – намагався знищити прагнення наших народів до свободи: «Так само як у минулому створювалися «катинські списки» для знищення поляків, у новітній історії у росіян були подібні списки для ліквідації українців.»

За словами Івана Вербицького, сьогодні українці особливо гостро відчувають цей біль, адже російська агресія знову забирає життя людей, тому спільна пам’ять і партнерство між Україною та Польщею є важливими для протистояння цій загрозі та для незалежного майбутнього обох народів.

Перший заступник генерального директора – в.о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Нетреба у своїй промові окреслив основні віхи Катинського розстрілу, зауваживши, що це спільна пам’ять поляків та українців.

«Біда принесена на червоних комуністичних багнетах – це основа того на чому поляки та українці повинні будувати порозуміння заради майбутнього. Найвдаліше про це свого часу сказав Папа Римський Іван Павло ІІ, Звертаючись до поляків та українців він зазначив: «Те що нас єднає – більше від того, що нас ділить». А Катинь і Биківня показують, що нас єднає спільна пам’ять та шана до власних загиблих, а також спільний ворог – імперіалістична Москва», – наголосив Богдан Нетреба.

Меморіальний захід завершився покладанням квітів на честь сучасних жертв російської агресії біля стіни пам’яті полеглих за Україну – стіни Михайлівського Златоверхого монастиря, де розміщені портрети українських Захисників та Захисниць, що віддали своє життя у війні за Незалежність.

Нагадаємо, що саме 5 березня 1940 було ухвалене рішення про «розвантаження тюрем», згідно з яким з квітня до травня співробітники НКВД здійснили масові розстріли польських військових у Катинському лісі на Смоленщині, в тюрмах Калініна (тепер – Твер), Києва та Харкова.

У жовтні 2001 року експедиція Університету імені Миколая Коперника в Торуні під керівництвом професора Анджея Коли розпочала пошукові роботи у Биківні. В результаті робіт виявили рештки 1994 убитих поляків та понад 5000 особистих речей, що належали жертвам. Усі останки урочисто перепоховали в центральній частині Польського військового кладовища.

Фото і текст: Український Інститут Національної Пам’яті