Раптові обмеження супутникового зв’язку, яким користуються українські військові, показали, наскільки вразливими можуть бути країни, що залежать від приватних технологічних компаній. Якщо критично важливий зв’язок забезпечує лише один постачальник, його рішення можуть безпосередньо вплинути на здатність держави захищатися. Ситуація в Україні стала важливим прецедентом і наочним уроком для інших держав, зокрема Канади, яка серйозно поставилася до питання технологічної залежності та необхідності зміцнення власної безпеки.
На початку жовтня повідомлялося, що супутникові термінали SpaceX (Starshield) втрачали зв’язок під час руху зі швидкістю понад 160 км/год. Це ускладнило окремі українські операції із застосуванням безпілотників. Важливо розрізняти Starlink — комерційну мережу супутникового інтернету — та Starshield, призначену для державних і військових потреб. Обставини запровадження обмежень та відповідальність за це залишаються предметом суперечливих заяв. Деякі джерела стверджують, що обмеження особисто запровадив Ілон Мас, та що вони були прямою відповіддю на політичний тиск Вашингтона через українські удари по російських нафтопереробних підприємствах. Однак сам інцидент порушує принципове питання: наскільки надійними є комунікаційні системи, якщо доступ до них залежить від рішень приватного оператора та обставин у країні, де він базується?
зв’язку для полярних регіонів (ESCP-P), щоб розширити можливості зв’язку в Арктиці. На фото об’єкт системи північного попередження в Голл-Біч, Сеніраяк, територія Нунавут, Канада, 9 квітня 2025 року.
Фото: Штаб-сержант Медлін Герцог
Канадська відповідь: інвестиції у власну супутникову мережу
Канада вже розвиває власні можливості в сфері оборонних інвестицій та супутникових терміналів. 4 серпня 2026 року дочірня компанія Telesat Corporation, Telesat LEO ULC, уклала з Канадським агентством оборонних інвестицій контракт на суму 2,3 мільярда канадських доларів для забезпечення Збройних сил Канади захищеним супутниковим зв’язком у межах програми удосконалення супутникового зв’язку для полярних регіонів (Enhanced Satellite Communications Project – Polar, ESCP-P).
Угода передбачає використання мережі Telesat Lightspeed для військового супутникового зв’язку в діапазоні Ka, який забезпечує зв’язок із більш високою пропускною здатністю. Зокрема зв’язок в Арктиці та інших високоширотних регіонах. Також передбачено два додаткові п’ятирічні опційні періоди вартістю приблизно 200 мільйонів доларів кожен. У разі реалізації обох опцій загальна вартість контракту сягне близько 2,7 мільярда доларів. Термін надання послуг становитиме до 15 років з урахуванням опцій, а початок обслуговування заплановано на 2028 рік.
Це найбільший контракт в історії Telesat. Він передбачає розширення початкового угруповання Lightspeed зі 156 до 225 супутників. Додаткові 69 апаратів виготовлятиме канадська компанія MDA Space на своєму підприємстві в Монреалі. Проєкт має стратегічне значення не лише для оборони. Він сприятиме розвитку канадської космічної промисловості, створенню висококваліфікованих робочих місць і залученню вітчизняних підприємств до виробництва передових технологій.
Особливо важливим є арктичний напрям. Величезні відстані, суворі кліматичні умови та обмежене покриття традиційних комунікаційних мереж ускладнюють підтримання стабільного зв’язку на півночі країни. Надійна супутникова інфраструктура потрібна для військових операцій, спостереження за ситуацією в Арктиці, співпраці із союзниками та пошуково-рятувальних місій. Отже, Telesat Lightspeed — це не просто комерційний проєкт, а частина ширшої стратегії зміцнення оборонних можливостей і технологічної самостійності Канади.
Власна мережа не означає повної незалежності
Водночас було б помилкою вважати, що інвестиції в Telesat автоматично усувають залежність Канади від іноземних постачальників. Виробництво супутників це лише одна складова складної системи. Потрібно також забезпечити їхнє виведення на орбіту, розбудувати наземну інфраструктуру, інтегрувати обладнання та гарантувати стабільну роботу мережі. До початку надання послуг у 2028 році Lightspeed не зможе повноцінно виконувати роль альтернативи для всіх потреб Збройних сил Канади.
Крім того, навіть супутники канадського виробництва можуть залежати від міжнародних постачальників послуг запуску. SpaceX є одним із потенційних постачальників, а використання ракет Falcon 9, які належать Маску, залежатиме від конкретних домовленостей. Проте не слід вважати, що всі супутники Lightspeed неодмінно запускатиме SpaceX: це питання визначатимуть окремі контракти. Технологічна самостійність не вимагає, щоб країна виробляла кожен компонент власними силами. Вона означає, що держава має достатньо можливостей і партнерів, аби критично важливі функції не залежали від одного каналу постачання.
Надійність починається з альтернатив
Канаді не обов’язково відмовлятися від Starlink, щоб зменшити ризики залежності. Наразі немає підтверджених оголошень про загальнонаціональне припинення використання Starlink у Канаді. Різні супутникові системи можуть доповнювати одна одну залежно від завдань, географії та вимог до безпеки. Проте урядові установи й оборонні структури мають оцінювати не лише швидкість, вартість і технічні характеристики послуг. Не менш важливими є умови контрактів, гарантії безперервності обслуговування, порядок повідомлення про зміни в роботі мережі та наявність резервних рішень.
У разі обмеження доступу, технічної аварії чи політичного конфлікту резервні канали зв’язку мають бути не просто передбачені в документах, а перевірені на практиці. Альтернативна система, яка не здатна забезпечити необхідне покриття або пропускну здатність, не є повноцінним резервом. Це стосується не лише Канади.
Стратегічна автономія — це вибір, а не ізоляція
Досвід України показує, що сучасна національна безпека залежить не лише від наявності передового обладнання. Важливо також, хто контролює технології, на яких умовах вони доступні та чи існують альтернативи в критичний момент.
Канадські інвестиції в Telesat Lightspeed створюють можливість зміцнити власну оборонну інфраструктуру, розвинути космічну промисловість і зменшити зовнішню залежність. Проте результат залежатиме не тільки від кількості супутникових терміналів на орбіті, а й від надійності наземних систем, диверсифікації запусків, договірних гарантій і перевірених резервних рішень. У світі, де цифровий зв’язок став невіддільною складовою оборони, економіки та повсякденного життя, надійність означає не лише якість сигналу. Вона також означає впевненість у тому, що зв’язок залишатиметься доступним тоді, коли він потрібен найбільше.
Іван Загородний
