Юрій Сиротюк
Частина європейського політикуму часто наголошує, що не варто надавати Україні озброєння, щоб не втягувати Європу у війну. Насправді вони не розуміють, що аґресія росії проти Європи вже триває. При чому, росія діє в Європі не менш нахабно, ніж в Україні перед повномасштабкою.
Поки що це приховані операції розвідувальних служб, які раз по раз виливаються у вбивства, диверсії на режимних об’єктах, шпигування, спроби викрадення чутливої інформації, формування і вплив на громадську думку, формування «сплячих» мереж і підготовлених диверсантів.
Ось лише частина із вершини айсберґа розгулу російських диверсантів в Європі.
Отруєння радіоактивним «Полонієм-210» в суші барі у Лондоні в листопаді 2006 року колишнього офіцера ФСБ росії Олександра Литвиненка. Отруєння 4 березня 2018 року у британському місті Солсбері військового розвідника і подвійного аґента Сергія Скрипаля та його доньки Юлії за допомогою отруйної речовини «Новічок».
З початку російської аґресії проти України росія здійснила серію зухвалих аґресій проти підприємств і підприємців, які надавали збройну допомогу Україні.
16 жовтня і 3 грудня 2014 року стався вибух на складах боєприпасів у селі Врбетицях у реґіоні міста Злін у східній частині Чехії. Внаслідок першого вибуху загинули дві людини. Згодом слідством було встановлено, що ці диверсії організували російські аґенти.
Чотири рази росіяни влаштовували диверсії на складі «Арсенал» поблизу міста Муглиж у Болгарії: у 2011 році, дві у 2015-му та ще у 2020 році. У 2015 році росіяни отруїли болгарського торговця зброєю Еміліана Гебрева, кампанії якого і належали вищезазначені склади.
Як повідомляв «Укрінформ», у 2015 році невідомі намагалися отруїти власника «Emco» Еміліана Гебрева, його сина, а також бізнес-партнера. Болгарська прокуратура звинуватила в цьому співробітників російської військової розвідки. Причину замаху вбачають в експорті зброї в Україну.
Не менш зухвалою стала секретна операція щодо викрадення з-під арешту в Італії сорокалітнього Артема Усса – сина губернатора Красноярського краю Олександра Усса, якого затримали у жовтні 2022 року в аеропорті Мілану за американським ордером за підозрою в контрабанді конфіденційних військових технологій та порушення санкцій.
Усса тримали під домашнім арештом в чотиризірковому готелі на Сардинії, який належав кампанії його сім’ї. 21 травня Апеляційний суд Мілану, після довгих затягувань, нарешті, вирішив екстрадувати Олександра Усса у США, а вже 22 травня йому вдалося зникнути та втекти з-під домашнього арешту. Організували втечу на декількох автомобілях представники сербської наркомафії. Але розробляли і супроводжували цю операцію в дусі Холодної війни представники російського посольства у Римі. При чому значну роль зіграло зумисне затягування справи італійською бюрократією, що дало час ретельно підготувати операцію.
Нещодавно у Польщі передали до суду справу щодо діяльності російської шпигунської мережі, яка нараховувала 16 осіб. Шпигуни діяли з січня по березень 2023 року в Білій Підляській, Хелмі, Медиці, Перемишлі, Ряшеві, Варшаві, а також в інших населених пунктах країни, в тому числі в Помор’ї. Вони займалися розвідкою об’єктів критичної інфраструктури, включаючи військові об’єкти та морські порти, встановлювали вебкамери на маршрутах руху транспорту із західною військовою допомогою Україні. Мали завдання встановити GPS-мітки на ці транспортні засоби, вели антипольську пропаґанду і готували диверсії.
Мережу ліквідували у березні 2023 року.
У справі, серед інших, затримали російського хокеїста, який грає за один з клубів першої ліґи в Сілезії. Він спеціалізувався на розвідці об’єктів, що стосуються оборони країни. Крім того, він проводив розвідку об’єктів критичної інфраструктури.
За шпигунство на користь москви уже отримав значний тюремний термін екс-депутат Сейму Латвії – Яніс Адамсонс.
І це лише частина з похмурої картини безпосередньої війни росії проти Європи.
Про обсяг проблеми свідчить хоча б російська шпигунська сітка, розбудована в країнах Європи, розмір якої перевищив кількість совєтських шпигунів і аґентів в часи Холодної війни.
Ще у березні 2022 року українська розвідка розкрила особи 620 російських шпигунів у країнах Європи. На сайті ГУР було оприлюднено список аґентів, які є співробітниками російської ФСБ – їхні імена, паспортні дані, інформація про місця роботи та проживання, а також про їхні автомобілі.
Від третини до половини представників дипломатичного корпусу рф в Європі виявилися шпигунами.
За даними Міністерства закордонних справ України на минулорічний квітень, за кілька місяців повномасштабної війни, з країн Європи було вислано 423 російські дипломати, які, ймовірно, були співробітниками розвідки під прикриттям: Австрія – 4, Болгарія – 10, Бельгія – 21, Греція – 12, Данія – 15, Естонія – 17, Ірландія – 4, Іспанія – 25, Італія – 30, Латвія – 16, Литва – 5, Люксембурґ – 1, Нідерланди – 17, Норвегія – 3, Північна Македонія – 5, Польща – 45, Португалія – 10, Румунія – 10, Словаччина – 38, Словенія – 33, Німеччина – 40, Франція – 35, Чехія – 1, Чорногорія – 4, Швеція – 3, ЄС – 19.
Розмиті дипломатичні формулювання від «особи, які видавали себе за дипломатів» до «загрози інтересам безпеки» свідчили про викриття величезної мережі аґентів росії, які діяли під прикриттям посольств і дипломатичним імунітетом.
За інформацією журналістів «Der Spiegel» Служба зовнішньої розвідки рф курує за кордоном роботу близько 3 тисяч шпигунів, Головне управління розвідки – ще близько тисячі. Більшість аґентів маскуються під дипломатів.
Звісно, стрімка операція по обезголовлюванню аґресивної шпигунської мережі завдала клопоту диверсійній діяльності рф у Європі. Але мережа аґентів, нелеґалів, місцевих завербованих аґентів впливу, «сплячі» диверсійні групи, куплені політики, нерухомість, яку можна використовувати для шпигунських потреб, комерційні підприємства та рахунки, кіберактивність, усе, що довго готувалося, продовжує працювати.
росія використовує дипломатичний імунітет і шенгенські правила, щоб вільно пересуватися Європою. Наразі лише поодинокі країни, такі як Чехія, вимагають припинити розгул російських диверсантів, обмеживши пересування дипломатів з рф країнами їхнього перебування. З початку російсько-української війни росія під виглядом біженців наводнила європейські країни поповненням аґентурної мережі, яка мала замінити розконспірованих аґентів. Ця міна повільної дії ще чекає на детонацію. Кримінал та етнічні банди, продажні політики, корисні ідіоти продовжують працювати, підриваючи єдність Європи і національну безпеку власних країн.
Деякі країни, такі як Австрія та Швейцарія, під облудливими гаслами нейтралітету продовжують залишатися шпигунськими базами росії в Європі. Приміром, лиш у Швейцарії, де сконцентровані важливі міжнародні організації, росія тримає як мінімум 80 підготовлених шпигунів із дипломатичним прикриттям. Подібна ситуація у Відні.
Лише зараз європейські країни починають оприлюднювати прізвища високопосадових аґентів, причетних до вбивств, диверсій, терористичних актів.
Так, у Болгарії суд видав ордери на арешт 6 росіян, причетних до підривів складів боєприпасів.
Софійський міський суд схвалив видачу європейських ордерів на арешт для 6 росіян, яких Болгарія звинувачує в тероризмі й причетності до чотирьох підривів на складах боєприпасів з 2011 по 2020 рік, та які перебували в країні під чужими іменами та леґендованими біографіями.
Українське ДБР повністю довело причетність російських спецслужб до вибухів 2014 року на військових складах у Чехії, де зберігалася зброя для України, а також військових складах у Сватовому Луганської області 2015 року.
Обвинувачення висунуто:
Ігорю Сєргуну – колишньому начальнику головного управління генерального штабу ЗС рф (очолював відомство до 2016 року);
Олексію Дюміну – колишньому охоронцю путіна, який від 2013 до 2015 років займав посаду начальника сил спеціальних операцій російського ГРУ;
Валерію Флюстикову – командувачу сил спеціальних операцій ЗС рф;
Андрію Авер’янову – генерал-майору, командиру 161-го центру підготовки спеціалістів особливого призначення головного управління генерального штабу ЗС рф. Останній входить до близького кола російського диктатора путіна та часто присутній на офіційних зустрічах найвищого рівня.
Підозри отримали ще понад 25 безпосередніх організаторів і виконавців диверсії з числа російських спецслужб. Серед них є і всесвітньо відомі любителі «Солсберських шпилів» Анатолій Чепига та Олександр Мішкін. Під час спільного з представниками чеських правоохоронців розслідування працівники ДБР встановили, що саме російські диверсанти підірвали військові склади в Чехії 2014 року. Важливу роль у цій диверсійній операції відіграли вже відомі за спробою отруїти Скрипалів у Солсбері Мішкін і Чепіга.
Офіцери російського ГРУ Олександр Мішкін, відомий як Олександр Петров, та Анатолій Чепіга, відомий як Руслан Боширов, відвідали склад боєприпасів у чеському місті 15 жовтня 2014 року, напередодні вибуху, як екскурсанти.
Відвертий тероризм вже став візиткою російських спецслужб у Європі. Наприклад, минулорічна розсилка листів з бомбами в Іспанії теж справа рук російських аґентів під прикриттям.
І зараз помітно, як напрямок діяльності російської розвідки істотно змістився з аналітичної, полювання за таємницями політичного, військового чи економічного плану, проникнення в державні структури інших країн, вербування іноземних громадян, що мають прямий доступ до секретних даних, приватне життя західних лідерів, до бойової – прямих диверсійно-терористичних операцій на території країн противника. Паралельно нарощується вплив на медіа та суспільну думку, щоб посіяти розбрат серед членів ЄС.
Особливий інтерес у росії до воєнних таємниць в ЄС, що можна розцінювати як дорозвідка перед вторгненням. Прикладом цього є арешт і викриття російського аґента у ВМС Італії капітана Вальтера Біота в березні 2021 року. Він засуджений на 30 років за передачу російським дипломатам конфіденційної інформації НАТО в обмін за грошову винагороду.
росія продовжує формувати аґентуру, граючи на жадібності, ідеології, шахраюванні, економічним негараздам чи бажанню помсти.
Нині російська аґентура збільшує градус аґресивності своїх операцій на території Європи. При чому, розуміючи увагу до російських дипломатів та «біженців», росія намагається ротувати дипломатів, наприклад, з країни, де вони на межі екстрадиції, в іншу країну, або, як було у випадку в Словенії, коли російські шпигуни збирали інформацію під прикриттям паспортів громадян Арґентини.
Особлива увага в росії до країн колишнього соціалістичного табору у Центральній, Східній Європі і на Балканах. Цю територію росія розглядає як зону своїх інтересів і дії, не обираючи методів.
А загалом, поки Європа остерігається бути втягнутою у війну, прихована розвідувально-чекістська операція з санкції путіна в Європі триває. І лише від швидкості та рішучості реакції Європи залежить, чи шпигунська розвідка боєм не переросте у відкриту аґресію…
Юрій Сиротюк
