Дональд Трамп відмовився від західного світового порядку.
Протягом останнього тижня президент Сполучених Штатів фактично перетворив Америку на союзника росії. Дональд Трамп більше не приховує своїх намірів і відкрито допомагає кремлю у війні проти партнера США. Він відмовляється від західного світового порядку — системи безпеки, яка десятиліттями забезпечувала співпрацю демократичних держав. На думку автора, його рішення продиктовані особистими інтересами, захопленням російським диктатором і неприязню до демократично обраного президента України.
У вересні Трамп підписав закон про санкції, названий на честь покійного сенатора Ліндсі Ґрема, який передбачав обмеження проти росії та держав, що підтримують її вторгнення в Україну. Критики застерігали, що закон залишає президентові можливість призупиняти санкції на власний розсуд.
Ці побоювання справдилися, коли Трамп розпорядився не застосовувати закон, заявивши, що виняток відповідає національним інтересам США, але не пояснивши чому. Це рішення пролунало невдовзі після скасування обмежень на продаж російського дизельного пального.
Такі кроки спричинили обурення серед демократів і республіканців. Державний секретар Марко Рубіо заявив, що адміністрація оцінить вплив закону через 60 днів, хоча відповідного терміну у виконавчому указі немає. Сенатор Джеймс Ленкфорд захистив рішення президента як таке, що ставить американців на перше місце. Натомість сенатор Тед Круз назвав його помилкою.
Консервативний оглядач і колишній федеральний прокурор Енді Маккарті висловився значно різкіше: путін прагне відновити радянського ворога Америки, а Трамп надає йому допомогу та підтримку. Маккарті закликав провести слухання через ескалацію зближення двох лідерів.
Особисті інтереси замість національної безпеки
Одним із можливих пояснень дій Трампа є прагнення знизити ціни на пальне напередодні проміжних виборів. Війна з Іраном, розпочата всупереч його передвиборчим обіцянкам, створила додатковий економічний тиск. Трамп, імовірно, сподівається, що домовленості з росією щодо дизельного пального допоможуть американським споживачам. Однак автор вважає, що очікуваного результату не буде, тоді як російські компанії отримають вигоду.
Колишній міністр оборони Великої Британії Малкольм Ріфкінд назвав ці рішення спробою здобути додаткові голоси на виборах коштом міжнародних зобов’язань США. Він також застеріг, що послаблення тиску на москву може призвести до загибелі більшої кількості українців.
Однак проблема не обмежується економічними розрахунками. Прихильність Трампа до путіна добре задокументована. Автор вважає, що президент США сприймає міжнародні відносини як взаємодію сильних лідерів, де слабших можна примушувати до поступок, а авторитарних правителів — трактувати як рівних партнерів. Інтереси мільйонів людей за такої логіки відходять на другий план.
Показовим стало повідомлення Трампа в соціальній мережі Truth Social. Він пояснив свої поступки небажанням відштовхнути росію від переговорів, висловив занепокоєння, що путін може посилити підтримку Ірану, та звинуватив Володимира Зеленського в небажанні завершувати війну.
Фактично президент США закликав не дратувати російського лідера, щоб той не допомагав державі, проти якої воюють американські військові. На думку автора, це демонструє, наскільки залежною від настроїв кремля стала американська зовнішня політика.
Україна в центрі політичного протистояння
Неприязнь Трампа до Зеленського сягає його першого президентського терміну, коли відмова української влади долучитися до політичної схеми, пов’язаної з розслідуванням щодо Джо Байдена, стала одним із чинників першого імпічменту американського президента.
Проте автор вважає, що нинішнє ставлення Трампа виходить за межі особистої образи. Трамп, схоже, не розуміє, чому Україна продовжує опір замість того, щоб погодитися на російські вимоги. На початку цього місяця він закликав усунути Зеленського, а тепер його політика, на думку автора, може допомогти путіну досягти цієї мети.
Перспективи зміни американського курсу залишаються невизначеними. Конгрес може спробувати ухвалити нові санкції, однак подолати президентське вето буде складно. Суди також навряд чи втручатимуться в рішення виконавчої влади, якщо адміністрація обґрунтовуватиме їх національною безпекою.
Віцепрезидент Джей Ді Венс і міністр оборони Піт Геґсет, найімовірніше, не виступатимуть проти президента. Водночас частина американських військових і громадян продовжує підтримувати Україну.
Європа як головна надія України
За таких обставин доля України дедалі більше залежатиме від європейської допомоги. Європейські держави можуть збільшити військову та фінансову підтримку, а новий склад Конгресу — спробувати домогтися від Білого дому чіткіших зобов’язань. Однак часу залишається мало: наближається зима, а Україна й надалі потребує засобів протиповітряної оборони, зброї та фінансової підтримки.
Зеленський попередив, що союз США з росією зробить перемогу України практично неможливою, назвавши такий сценарій трагедією.
Світ, у якому Білий дім опиняється на одному боці з кремлем, ще недавно здавався сценарієм політичного трилера. Тепер, на думку Тома Ніколса, ця перспектива стала реальністю. Автор завершує статтю похмурим висновком: те, про що радянські керівники могли лише мріяти під час холодної війни, — ослаблення Америки та розкол західного світу — тепер стає можливим через політику самого американського президента.
Том Ніколс
