За останні два місяці фінансові інвестори натрапили на нову торгову стратегію, яка ґрунтується на простому правилі – TACO (Trump Always Chickens Out), що означає “Трампа завжди страх бере”.
Американський президент погрожує накласти величезні імпортні тарифи як на друзів, так і на ворогів, або відправити у відставку голову Федеральної резервної системи, але відступає лише тоді, коли батіг ринку нав’язує свою безкомпромісну дисципліну. Потім він повертається до тарифів, щоб знову відступити.
Ця модель виходить за рамки економіки. По суті, це визначальна риса президентства Дональда Трампа. Але Трамп – не просто “боягуз”. Він – слабкий силач, і противники Америки, можливо, розуміють це краще, ніж більшість американців.
Багато американців бояться Трампа, тому вони собі думають, що й інші повинні б були. Проте ніхто за межами Америки перед Трампом як таким страху не має.
Друзі Америки бояться палія – того, хто руйнує те, що створили інші. А вороги Америки вітають ті руйнування, що їх спричинили Трамп і Департаментом урядової ефективності Ілона Маска – DOGE.
Коли Маск нещодавно пішов у відставку, провідний кремлівський ідеолог Алєксандр Дугін оплакував його відхід: “DOGE зробив велику послугу всьому світу, ліквідувавши USAID, Міністерство охорони здоров’я і Міністерство освіти”.
Трамп сильний у відносному сенсі; після того, як він руйнує інституції, залишається лише його присутність. Але він слабкий, тому що, зруйнувавши урядові відомства, які контролювали гроші, зброю і розвідку, США не мають реальних інструментів, щоб мати справу з рештою світу.
Трамп грає сильного чоловіка на телебаченні, і він талановитий актор. Але його сила – винятково у покірності глядачів. Його гра пробуджує мрію про пасивність: Трамп все виправить.
Безумовно, харизма Трампа – це свого роду сила. Але її не можна застосувати до будь-якої проблеми, і вона не діє за межами США.
Прихильники Трампа можуть подумати, що Америці не потрібні друзі, оскільки вона може залякати своїх ворогів без сторонньої допомоги. Але ми вже знаємо, що Трамп не може змусити Канаду чи Мексику – не кажучи вже про Китай, Іран чи Росію – виконувати його волю.
Це працює лише вдома. Роками Трамп використовував мітинги і соціальні мережі, щоб надихати на рандомні прояви насильства проти своїх внутрішніх опонентів. Це призвело до самоочищення Республіканської партії і сформувало слухняну когорту кадрів у Конгресі.
Люди, які підкоряються Трампу, сприймають його як сильного діяча, але цей їхній досвід є їхньою власною слабкістю. А їхня слабкість не може ніби за помахом чарівної палички перетворитися в решті світу на силу.
Великі літери та знаки оклику в постах у соцмережах, що їх останніми місяцями Трамп спрямовував на президента Росії Владіміра Путіна, вимагаючи від нього припинити війну в Україні, ніяк не вплинули на емоційний стан Путіна, а на російську політику й поготів. А підбурювання до стохастичного насильства (насильство з імовірнісним характером – ред.) не спрацює на іноземних лідерів. Ніхто в Іркутську не збирається погрожувати або шкодити Путіну через те, що Трамп щось написав в інтернеті.
Можна було б бути великодушним та інтерпретувати пост Трампа, де він погрожує санкціями, як політичний акт. Однак слова мають значення лише тоді, коли існує політика, або принаймні можливість її формулювання.
Але для того, щоб існувала політика, мають бути інституції, укомплектовані компетентними людьми. А першим політичним актом Трампа було звільнення тих, хто мав компетенції розробляти і впроваджувати політику. Приміром, чимало людей, які хоч щось знали про Україну та Росію, просто зникли з лав його адміністрації.
На їхнє місце прийшли відчайдушні спроби Трампа самостійно піти на поступки Росії щодо українського суверенітету – без України і без жодних союзників. Це не спрацювало. Його позиція була настільки слабкою, що Путін, природно, вирішив, що може отримати більше, а отже ескалував російську агресію в Україні. Трамп – це вівця у вовчій шкурі, і вовки чують різницю.
Це очевидно, але треба чітко сказати: ніхто в Москві не вважає Трампа сильним. Навіть якби хотів, Трамп не може реально погрожувати Росії без функціонуючих інституцій і компетентних державних службовців. Наприклад, щоб змусити санкції працювати, йому знадобиться, щоб попрацювали більше людей, а не менше. Крім того, іноземні держави повинні повірити, що Міністерство фінансів – це не просто іграшка американського мільярдера. На жаль, їхні спецслужби читають газети.
Американці можуть ігнорувати той факт, що державна спроможність, необхідна для боротьби із супротивниками, була випотрошена та/або довірена людям, які тільки те й уміють що бути абсолютно вірними Трампу. Але руйнування інститутів американської влади створює дуже просту структуру стимулів для ворогів Америки.
Росіяни сподівалися, що Трамп повернеться в Білий дім саме тому, що, на їхню думку, він послаблює США. Тепер, спостерігаючи за тим, як він руйнує ЦРУ і ФБР, ставлячи на чолі розвідки і федеральних правоохоронних органів таких людей, як Тулсі Габбард, Каш Патель і Пем Бонді, вони можуть думати лише, що час грає на їхньому боці.
Саме тому Путін проігнорував вимогу Трампа про припинення вогню в Україні, і саме тому Росія використає будь-яке припинення вогню, яке може статися, щоб підготуватися до наступного вторгнення. Путін небезпідставно впевнений, що кастровані Трампом США не зможуть відповісти, що європейці будуть відволікатися, а українцям після років війни буде важче знову мобілізуватися.
Те, що справедливо для Росії, справедливо і для Китаю. Слабкий силач допомагає Народній Республіці. Насправді до Трампа час був не на боці Китаю. Хоча ціле покоління американців боялося, що Китай перевершить США в економічному і військовому плані, тенденції останніх років були вже не такими чіткими або й навіть змінилися на протилежні. Однак тепер, коли Трамп взяв курс на знищення державного потенціалу Америки, Китай може просто взяти те, за що йому колись довелося б боротися.
У короткостроковій перспективі Волл-стріт може отримати вигоду від торгівлі ТАСО, але слабкий силач приносить лише збитки. Хоча прихильники Трампа можуть піддатися спокусі й повірити, що він зробив Америку титаном серед націй, та насправді все навпаки.
Як силач Трамп руйнує норми, закони і союзи, які стримували війну. Як слабак – він війну запрошує.
Тімоті Снайдер – професор історії в Університеті Торонто, автор книги “Про свободу” (Penguin, 2024)
Авторське право: Project Syndicate, 2025
