На тлі російсько-української війни та послаблення ролі США в обороні Європи, Велика Британія та Німеччина розпочали амбітну, але суворо засекречену військову програму. Провідні європейські держави спільно розробляють нову далекобійну зброю під робочою назвою Deep Precision Strike (DPS). Головною метою проєкту є створення високоточної ракети, яка зможе вражати стратегічні об’єкти в глибині території РФ на відстані понад 2000 кілометрів. Цей крок покликаний радикально змінити баланс оборонних сил на континенті та забезпечити Європі автономний військовий потенціал.
Проєкт DPS став логічним продовженням підписаної раніше оборонної декларації Trinity House та Кенсінгтонської угоди між Лондоном і Берліном. Фінансовий та технологічний масштаб програми вражає: аналітики оцінюють загальну вартість ініціативи у 30–40 мільярдів доларів. Очікується, що до проєкту, окрім двох лідерів, долучаться ще до 12 країн-членів НАТО.
Фінансове та інженерне навантаження між союзниками розподілено чітко. Німеччина бере на себе роль основного фінансового донора, забезпечуючи стабільні інвестиції, тоді як Велика Британія виступає технологічним та інженерним лідером. Таке партнерство має подолати багаторічну проблему європейського оборонного сектору у розпорошеності ресурсів та дублюванні військових розробок різними державами.
Зараз конструкторські бюро опрацьовують удосконалення двох різних напрямів технології ракети. Перший з них — це розробка низьколітальної крилової ракети. Такий варіант передбачає використання передових технологій малопомітності. Зброя має рухатися на надмалих висотах, огинаючи складний рельєф місцевості, що зробить її фактично невидимою для сучасних російських радарів та систем протиповітряної оборони. Інша розробка це гіперзвукова зброя. Така технологія передбачає створення ракети, здатної розвивати швидкість понад 5 махів. Головна перевага гіперзвуку — швидкість. Російські системи ППО просто не матимуть фізичного часу на перехоплення такої цілі після її виявлення.
Експерти одностайно зазначають, що програма DPS це не лише військова відповідь на загрози, а й потужний політичний сигнал. Протягом десятиліть європейська безпека трималася на “ядерній парасольці” та технологічній міці США. Однак політична нестабільність за океаном, втома американського виборця від зовнішніх зобов’язань та зростання напруженості у Тихоокеанському регіоні змушують Європу консолідувати власні сили.
Ракета із радіусом дії понад 2000 кілометрів дасть європейським союзникам можливість самостійно захищати свої логістичні вузли та критичну інфраструктуру. Це пряма відповідь на російське розгортання ракет середньої дальності у Калінінградській області та біля кордонів Балтії.
Окрім ракетного проєкту, Велика Британія та Німеччина паралельно запускають низку інших оборонних ініціатив. Серед них зокрема і будівництво артилерійського заводу Gun Hall у британському Телфорді вартістю 400 мільйонів фунтів стерлінгів, створення флоту морських безпілотників зі штучним інтелектом для патрулювання Північного моря, а також спільне виробництво важкої бронетехніки Boxer.
Попри стратегічний оптимізм урядовців, проєкт DPS одразу зіткнувся із жорсткою критикою з боку військових практиків. Найслабшим місцем програми є її часові рамки. Офіційне підписання фінальних контрактів заплановане лише на 2027 рік, а перші готові ракетні комплекси надійдуть на озброєння армій не раніше 2034 року.
Військові експерти та колишні високопосадовці НАТО вважають такий графік відірваним від сучасних реалій. Зокрема, екскомандувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес відкрито назвав майже десятирічний термін розробки абсурдним.
Критики зазначають, що сучасна війна розвивається із шаленою швидкістю. Україна, перебуваючи під щоденними обстрілами та санкційними обмеженнями, спромоглася за лічені місяці розробити, випробувати та запустити у серійне виробництво власні далекобійні дрони-камікадзе та ракетні системи, які вже ефективно уражають цілі на відстані до 1500–2000 кілометрів углиб Росії. На тлі українського досвіду бюрократичні процедури та довгі цикли розробки європейського оборонно-промислового комплексу виглядають застарілими.
Такий довгий термін розробок створює нереалістичний “вакуум безпеки” в Європі на найближчі роки. Якщо Росія наважиться на пряму агресію проти країн Балтії або Польщі до початку 2030-х років, Європа знову опиниться в абсолютній залежності від рішень Білого дому.
Крім того, програма DPS вимагатиме безпрецедентного рівня політичної єдності між Лондоном і Берліном, чиї уряди та виборці можуть змінюватися протягом наступного десятиліття. Фінансовий тиск на бюджети також зростатиме, що може спричинити внутрішні політичні дискусії.
Проте, запуск цієї розробки свідчить про головне: європейські лідери нарешті усвідомили, що мир на континенті більше не є данністю. Створення далекобійної ракети це ознака того, що Західна Європа починає готуватися до тривалого і жорсткого протистояння з Росією, де найкращим гарантом безпеки є спроможність завдати симетричного удару у відповідь.
Олександра Чорна
Фото: Міноборони США
