Роланд Франко, онук Івана Франка, усе життя свідомо виходив із тіні великого прізвища, доводячи, що його внесок — це не лише спадок, а й власна історія сучасної України. Саме ця історія зрештою привела український прапор до Антарктиди.
Народжений у Львові в родині, яка в радянський період перебувала під наглядом через своє ім’я, Роланд Франко обрав шлях точних наук замість літературної спадковості. Він закінчив Київський політехнічний інститут і працював у сфері автоматизованих систем та міжнародної наукової співпраці, мислячи категоріями десятиліть, а не років.
Після незалежності України у 1991 році, коли держава лише формувала свої інституції, з’явився історичний шанс: Велика Британія закривала свою антарктичну станцію Faraday Station. Для більшості це було просто завершення роботи віддаленої бази, але для Роланда Франка — стратегічна можливість для України увійти в глобальну науку.
Він розпочав тихі, але системні переговори з британською стороною. Без публічності й політичних заяв. Результат став історичним: Україна отримала станцію за символічну суму — 1 фунт стерлінгів. У 1996 році вона стала українською антарктичною базою «Академік Вернадський».
Сьогодні це не лише наукова станція, а центр дослідження клімату й океанографії, майданчик міжнародної співпраці, одна з найпівденніших постійних українських інституцій у світі та потужний символ наукової суб’єктності України.
Паралельно Роланд Франко працював із культурною спадщиною своєї родини, наголошуючи, що Іван Франко — це не лише класик літератури, а мислитель європейського масштабу. Він займався архівами, музейними проєктами, підтримкою української науки та культури, а також долучився до створення Міжнародної премії імені Івана Франка.
Попри значний внесок, він залишався публічно стриманою людиною, без прагнення до слави чи політичного капіталу. Можливо, саме тому його роль у появі української антарктичної присутності довгий час залишалася недооціненою.
Але саме такі історії часто і формують держави — не гучні заяви, а тривала, послідовна робота, яка перетворює можливість на інституцію.
Роланд Франко якось сказав: “Бути Франком — це не привілей. Це відповідальність.”
І його життя стало підтвердженням цих слів — шляхом від Львова до Антарктиди, який показав, як наука і стратегічне мислення здатні змінювати географію країни навіть у момент її становлення.
Надія Лемко
