Українське писанкарство це не лише мистецтво, а жива традиція, що передається з покоління в покоління, зберігаючи у собі глибоку символіку, духовність і національну ідентичність. Яскравим втіленням цієї тяглості є постать Ірини Боледзюк, писанкарки з Коломиї, яка сьогодні продовжує родинну справу, поєднуючи мистецьку майстерність із просвітницькою діяльністю поза межами України, вже в Торонто.
Ірина Боледзюк народилася у відомій коломийській родині, тісно пов’язаній із культурною спадщиною Покуття. Хоча родина проживала у Коломиї, значну частину дитинства вона провела в селі Кам’янка, у домі своєї бабусі Анни, берегині родинних традицій. Саме тут формувалося її перше відчуття краси, символу та глибинного значення народного мистецтва. Мистецьку освіту Ірина здобула у Коломийській художній школі ім. Ярослава Пстрака, а згодом у Косівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва, де опанувала широкий спектр технік: від монументального живопису і церковного розпису до вітражу, мозаїки та писанкарства. Вищу освіту вона здобула в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника в Івано-Франківську, отримавши кваліфікацію викладача декоративно-прикладного мистецтва. Окрім писанкарства, мисткиня також займається розписом храмів, що ще раз підкреслює її глибокий зв’язок із сакральною традицією.
Однак особливе місце у творчому становленні Ірини займає постать її матері – Марії Боледзюк, визначної реставраторки писанок і багаторічної працівниці Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Саме Марія Боледзюк розробила унікальний і на сьогодні один із найнадійніших методів реставрації та консервації писанок. Через її руки пройшли тисячі музейних експонатів, лише у фондах і експозиції Музею писанки в Коломиї зберігається понад 12 тисяч відреставрованих нею творів. Народжена у селі Росохач на Городенківщині, Марія Боледзюк присвятила своє життя збереженню українського писанкового скарбу. Попри значущість її внеску, вона залишалася надзвичайно скромною людиною, і саме ця скромність часто не дозволяла її імені звучати так широко, як воно того заслуговує. Її працю було відзначено на найвищому рівні — зокрема, під час візиту до Коломиї президентів Віктора Ющенка та Міхеїла Саакашвілі, коли вона особисто демонструвала свій метод реставрації.
Сьогодні, продовжуючи материнську справу, Ірина Боледзюк не лише творить власні писанки, але й активно передає знання іншим. В умовах повномасштабної війни вона змушена була переїхати до Канади, однак і тут продовжує свою культурно-освітню місію. Нещодавно вона провела майстер-клас із писанкарства в домах опіки Пансіонах ім. Iвана Франка, де мешканці мали нагоду не лише ознайомитися з багатством символіки української писанки, але й власноруч створити свої роботи. Під час заняття учасники обирали орнаменти та кольори, кожен із яких має глибоке значення, від символів життя і відродження до знаків захисту та надії. Цей процес став не просто творчою практикою, а актом культурної пам’яті, який об’єднує покоління і простори. У кожній писанці, створеній того дня, відобразилися історія, спадщина та незламний дух українського народу.
Ірина Боледзюк належить до тих митців, які не шукають публічності, але своєю працею творять глибокий і тривалий вплив. Її діяльність у нашiй громадi в Торонто це приклад того, як традиція живе і розвивається, навіть у найскладніші часи, знаходячи нові форми і нові домівки. У її руках писанка залишається тим, чим була споконвіку, символом життя, віри і безперервності української культури.
Надя Ґерелюк
