путін та лукашенко знову продовжили співати пісню про, начебто, бажання Польщі отримати частину українських територій. Це не новий “куплет”, але і не останній вихід дуетом. путіну важливо згуртувати внутрішню аудиторію, яка, як відомо, вважає Польщу і поляків ворогами. Він також розуміє, що Україна та Польща будуть ядром нової стратегії стримування рф – за будь-яких обставин. Заради спроби вкинути ще одну “чорну кітку” між нашими країнами він буде повторювати це знову і знову. Тим більше напередодні виборів у Польщі і тим більше на фоні рішень щодо українського зерна. Ну і в російській історії вже всі для нього злодії – ленін створив Україну, а сталін віддав частину білоруських територій Польщі і так далі. В цьому він парадоксально має рацію: російська історія – це історія злодіїв при владі.
З лукашенком цікавіше, він бореться за збереження влади та ґарантії для себе, тактична ядерна зброя і “Вагнер” на території білорусі, на думку багатьох, навіть значно зміцнили його позиції. Хоча ззовні білорусь має все більше російських атрибутів, адже ядерна зброя та “Вагнер” ніколи не стануть білоруськими, вони завжди залишатимуться російськими. Лояльність багатьох білорусів особисто лукашенку теж під питанням.
В якийсь момент буде достатньо лише змінити прапор на флагштоку на російський, і білорусь може стати новим федеральним округом рф. Що нам, звісно, аж ніяк не підходить. І не просто так Лукашенко почав розмову про важливість територіальної цілісності України. Очевидно, що він не про нас турбується, а говорить про себе. А війська наших союзників на території України хоч і не є ґарантіями нашої безпеки, але кардинально її зміцнять на період до вступу в НАТО. Це як переключити “безпекову швидкість”. кремлю це зовсім не подобається, тому і новий куплет цієї пісні. А що не подобається там, має бути гарної ідеєю для нас і, власне, не тільки ідеєю.
Павло Клімкін, керівник програм «UIF»,
колишній міністр закордонних
справ України
