Ми, українці, завжди вітаємо накладення на російського агресора будь яких санкцій, обмежень чи появу інституційних послаблень. Міжнародна та економічна ізоляція росії – це допомога для нашої майбутньої перемоги і повернення окупованих земель. Тому ми вітали рішення про виключення російської делегації з Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Це ставалося двічі. Спочатку російську делегацію обмежили в правах після вторгнення у Крим в 2014 році. З того часу вони не припиняли зусиль туди повернутися. І, попри протести і демарші української делегації та партнерів з країн Балтії та Польщі, Рада спеціальним голосуванням дозволила їм туди повернутися. Тоді головні важковаговики в ПАРЄ – Німеччина та Франція прямо працювали на росіян. Так, з 14 французьких делегатів всі проголосували за повернення росії. Мовляв, так буде краще для прямого діалогу Києва з москвою. Цей «діалог» відбувався у такому вигляді: росіяни просто з трибуни ПАРЄ повторювали свої імперські наративи, ніби вони знаходяться десь в студії російських пропагандистських телеканалів. Закінчилося це широкомасштабним вторгненням. І у березні 2022 року ПАРЄ майже одностайно безстроково позбавила російську делегацію права працювати у цій міжнародній організації.
Звісно, ПАРЄ не є тією силою, яка може покласти край агресивним діям росіян, – хворе і кволе міжнародне право та безсила система міжнародних організацій тому підтвердження, – але як трибуна і майданчик для зустрічей політиків різних країн цілком підходить.
З часу виключення “офіційних” росіян почали точитися дискусії про їх заміну на представників так званої опозиції. І ось, у січні 2026 року 12 її представників сформували Платформу російських демократичних сил, де-факто – російську опозиційну делегацію в Асамблеї, у числі яких 4 особи представляли корінні і поневолені народи росфедерації.
Одразу ж були задекларовані цілі діяльності. Ніби сприйнятні: підтримка російських політв’язнів, посилення санкцій, притягнення до відповідальності винних у військових злочинах та агресії проти України. Особливо би відзначив як ціль – підготовку «дорожньої карти» для демократичного транзиту післяпутинської росії.
Власне, на цьому позитивні новини скінчилися. Ця демократична ідилія спочатку була зруйнована заявами організацій, що представляють поневолені росією народи і боряться за свою свободу від імперського московського центру. Адже до складу делегації не увійшли ті активісти, які виступають за незалежність від росії. Самі ж новопризначені делегати, попри демонстрацію опозиційності до путінського режиму, повністю усунулися від обговорення антиколоніального порядку денного. Їх цікавить «транзит влади» в імперії, а не її демонтаж.
Натомість, ми чітко розуміємо, що надія на демонтаж путінського режиму, у демократичний спосіб, у ближній перспективі марна. І навіть його крах не вирішить головної проблеми – більшість росіян заражені вірусом російського нацизму і імперіалізму. Опитування громадської думки в росії підтверджують це.
Ми, українські націоналісти, вважаємо, що співпраця з російською імперською опозицією – це хибних шлях. Саме тому, після початку широкомасштабного вторгнення, ми реформували Антибольшевицький Блок Народів у Антиімперський і почали спільну роботу з тими здоровими силами, які виступають за реформування постросійського геополітичного простору, за надання незалежності поневоленим росією народам. Нам не потрібні реофрми в росії. Ми прагнемо демонтажу російської держави і кінця імперії – усунення першопричин кривавих нападів і війн, які веде проти нас північний сусід вже багато століть.
Лише за таких умов прийдешні покоління українців будуть жити у мирі, спокої і займуть чільне місце серед цивілізованих націй світу.
