Відділ Ліґи Українок Канада (ЛУок-К) в Калґарі, Альберта, формально заснований як відділ Об’єднання Жінок Ліґи Визволення України (ОЖ-ЛВУ) ще в далекому 1956 р. та активна праця почалася в 1958 р. Від своїх перших років, Калґарський відділ співпрацював близько з чоловічим відділом та організаціями Українського Визвольного Фронту і разoм стояли у своїй праці на користь Українського Народу, серед громади та її молоді.
Історія та початки Ліґи Українок Канади записані у книжці Шлях до Мети, видана в Торонті, 1978 р. з нагоди 25 річчя Об’єднання Жінок Ліґи Визволення України, як це з початку називалася наша Ліґа. Після приїзду до Канади, українські жінки мусіли знайти свій організаційний та ідейний вияв на канадському терені в умовах свобідного життя. Мета, за яку стільки українок боролося на рідних землях ще не була завершена. Членкині відділу, використовували досвід здобутий в житті продовж трудних воєнних років, на шляху без державних і тоді на імміґрації. Вони “…стали до праці на новому терені, щоб в нових умовах і новими засобами змагатися за перемогу тих ідей, які записані на прапорах воюючої України.”
Як потверджує історія Калґарського відділу, активну діяльність розпочали членкині ОЖ-ЛВУ на засіданні 18 Травня, 1958 році у такому складі першої управи: Дарія Кишка, Ольга Шостаківська, Олена Коломийчук, Анна Головенко, Анна Кузьмин. Разом, вони створили першу управу відділу, і голова була Дарія Кишка. Гостим на цьому засіданні була представник Головної Управи ОЖ-ЛВУ С. Сагаш. Першим завданням відділу було присвятити увагу вихованню молодого покоління.
Крім вище згаданої управи, перші членкині які належали до Калґарського відділу були: Анна Пущак, Юстина Павлюк, Софія Лапка, Стефанія Фаріон, Марія Модна, Анна Якубович, Ольга Савка, Марія Олійник, Катерина Назарко, Ольга Сагалюк і Параскевія Андріїшин. Разом було шістнадцять жінок. Два роки пізніше у 1960 р. приєдналося дев’ять нових членкинь. Відтак між 1963 до 1965 рр. приєдналося ще десять членкинь. Найбільше число, дванадцять нових членкинь, приєдналося в 1966 р. Ріст відділу після того сповільнився, бо вже не було такого великого припливу нових людей до Калґарської громади. Мимо таких змін в громаді, відділ завжди старався приєднувати нових членів до ОЖ-ЛВУ.
Громадська діяльність
Калґарський відділ успішно виконував свої пляни. Історія відділу яка описана в книзі Шлях до Мети показує нам, що членкині відмічували різна національні роковини, організували товариські зустрічі та імпрези. “Рівночасно, членкині брали активну участь у таборах юнацтва Спілки Української Молоді (СУМ) а характері куховарської допомоги” на таборах над Голубиним Озером в Альберті.
Разом з відділом ЛВУ вони відбували т.зв. ширші сходини з доповідачами, разом вкладали пляни для влаштування різних заходів, забав і тим подібне. Відділ плекав і підтримував товариське життя і активно включався у працю юнацтва СУМ. Також провадили курси писання писанок, вчили гаївки, влаштовували Андріївські вечорі, Йорданські свята та багато інших імпрез. Ще до ранніх 2000-их років, Калґарський відділ що року організував Свято Героїнь з концертом або інсценізаціями. Для кращого відзначення важливих подій, відділ зорганізував власний хор під проводом Др. Іларія Чеховського. Таким чином, відділ заохочував збереження прадідівських звичаїв та обрядів.
Членкині Калґарського відділу також брали участь в аматорських гуртках, співпрацювали з іншими жіночими організаціями як також з церковними громадами щоб влаштувати спільні Свят Вечорі та Свячене. Не зважаючи на різноманітне зайняття відділу, члени розвинули суспільну опіку. Через довгі роки, відділ, висилав пакунки в Європу та інші країни для потребуючих родин та осіб. Водночас, відділ не раз допомагав потребуючим в околиці Калґарі. Членкині часто відвідували своїх земляків які перебували в лікарнях. По спроможності, відділ фінансово підтримував Фонд Оборони України, Фонд будови Дому, збірку на пам’ятник Лесі Українки в Торонті, СФУЖО, СКУ, місцеву парафію, Гомін України, та багато інших добрих цілей.
Нове ім’я – місія та сама
Коли ОЖ-ЛВУ прийняло нове ім’я, то Калґарський відділ також перейменував себе на Ліґу Українок Канади— ЛУокК. З приходом нового століття, 2000 рік і дальше, відділ на далі працював але вже з молодшими членами, меншим числом членів і реагував на інші обставини.
В 2013 р. з нагоди 1025-річчя Хрещення України члени відділу вигаптували настінну ковдру яку подарували Українській католицькій парафії Успeння Пресвятої Богородиці в Калґарі в день парафіяльного празника. Цей унікальний текстильний витвір знаходиться в парафіяльні канцелярії. Варта згадати, що ця настінна ковдра була на конкурсі ручних робіт в час т.зв. Calgary Stampede, і здобула друге місце в конкурсі.
Калґарський відділ вже 25 років організує “Голодний обід” щоб вшанувати пам’ять Голодомору. Відділ має виставкові афіші, матеріали та інформативну літературу для публіки. Відділ також розкладає 33 чорних прапорів на площі перед церквою Успення Пресвятої Богородиці в Калґарі.
Вже десятиліттями, відділ брав участь у Великодних та Різдвяних базарах. Коли було потрібно, члени відділу готували виставкові матеріали про Україну і готували інформативні матеріали для шкіл, публічних бібліотек, купецьких центрів та інших місцевих громадських установ. Що року, Калґарський відділ проводить маленький базар—Flea Market—щоб збирати фонди на свої потреби та на користь потребуючих.
У 2018 році відділ долучився до про проєкту Супутник Героя (Hero’s Companion) і спів працював з місцевою організацією Pet Alliance League, щоб поширити інформації про проєкт в час Українського фестивалю в Калґарі. Того самого року, відділ зорганізував бенкет на збір фондів і зібрав $10,000 на проєкт Супутник Героя. Доповідачем-гостим була Калина Кардаш.
В червні 2022 р. відділ брав участь в одному з найбільших Калґарських фестивалів-4th Street Lilac Festival—де провадили інформативний стіл про війну в Україні, продавали сувеніри та збирали пожертви.
Після повномасштабного вторгнення у 2022 р. відділ співпрацював з фірмою Matrix Logistics. Ця компанія подарувала, на вартість декілька десять тисяч доларів, різні харчові продукти як також одно-разові дитячі пеленки, продукти особистої гіґієни, і т. п. що місяця впродовж одного року. Велике число нових переселенців які втекли з України скористали з цієї щедрости. Щоб підтримати новоприбулих соціально і духово в той час, відділ організував пікніки, майстерні з мистецтва, виготовлення свічок і мила і в’язання гачком для новоприбулих матерів.
І що тепер у 2026 році?
Після довгих років жертвенної праці на користь Української громади, Калґарський відділ був розв’язаний у 2025 р. Зміни в обставинах громади відбилися на стан відділу. Перші організатори відділу вже давно є на небесному спочинку. Старше покоління вже не спроможне дальше виконувати працю відділу. Молодше покоління не таке численне і зустрічається з новими вимогами денного життя. Після довгого обдумування та старання зберегти відділ в Калґарі, в 2025 р. більшости членів проголосували закрити відділ. Ті членкині які мали бажання залишитися членами приєдналися до Едмонтонського відділу. Ці членкині дальше будуть індивідуально старатися робити те що можливо і потрібно щоб захищати інтереси нашої громади в околиці Калґарі.
Все міняється в житті і в громаді. Це закон природи. Відділ Калґарі не був захищений від змін, але є надія, що праця пророблена ідейними жінками продовж довгих десятиліть, позитивно доклала до розбудови нашої громади, до збереження української ідентичности в Канада та до виховання наступних поколінь Українських- Канадійців.
Джерела: «Шлях до Мети», KY Ліґи Українок Канади, Торонто, 1978. Особисті спогади деяких колишніх членів відділу та інформація, надана колишньою головою відділу Марією Шиш.
Ліда М. Василин, Секретар КУ-ЛУ-окК
