Голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін — перший лідер, який зустрівся з путіним після того, як Міжнародний кримінальний суд у Гаазі заявив, що видав ордер на арешт президента росії владіміра путіна «в контексті ситуації в Україні».
Тепер кривавий диктатор має статус підозрюваного і за межами росії його повинні арештувати та передати до суду.
Китай не дасть упасти росії
Однак візит голави КНР став серйозною головоломкою. Захід намагається зрозуміти, як надалі розвиватимуться стосунки між авторитарною росією та комуністичним Китаєм.
І як ці стосунки вплинуть на перебіг війни, яку владімір путін веде проти України вже 10-й рік? І путін налаштований на її продовження.
Напередодні візиту Пекін опублікував так званий мирний план для України з 12 пунктів. Із чим пов’язана активність Китаю щодо миротворчої місії в Україні? Відповідь на це запитання дали офіційні китайські видання.
Сумарно вони вивели політичну формулу Піднебесної, мовляв, для нас, звісно, пріоритетними є питання економічного зростання, але Китай ніколи не дасть росії впасти, тим більше погодитися на західні умови припинення війни.
Це те, що Сі Цзіньпін намагається донести світу.
Ми бачимо, що КНР та росія стали логічними союзниками в протистоянні з Америкою. Окрім того, Китай продемонстрував, що він не локальний азійський, а ґлобальний світовий гравець.
Примирення за його посередництва Саудівської Аравії та Ірану в Пекіні — доказ тому. І це дійсно серйозний удар по Сполучених Штатах та велике досягнення КНР. Цей крок перевернув усю ситуацію на Близькому Сході й створив велику загрозу для Ізраїля та США.
Однак подібний варіант примирення неприйнятний для України, тому що і Саудівська Аравія, й Іран — це автократії. А війна між Україною та росією — це кривава битва демократії з диктатурою.
Також очевидно, що Китай розширює зону свого впливу. Тепер до неї додалися росія, білорусь, Іран, і Пекіну хочеться, щоб Саудівська Аравія також входила в цей комуністично-китайський табір.
Отже, КНР завжди захищає власні інтереси. І наразі завдання номер один Пекіна — використати росію як інструмент для послаблення Заходу. Політична гра Сі вкладається в цю просту китайську логіку.
путін же прогинається як може, він наспівав дифірамбів Сі, що кремль у нестямному захваті від китайського мирного плану, що саме він може бути основою для миру, коли Україна і Захід будуть готові до перемовин.
Ми ж читаємо між рядків, що, по суті, Сі приїхав у москву готувати капітуляцію України. Йому потрібно допомогти росії перемогти, бо не буде України — не буде проблеми й не буде розвалу росії.
Адже росія як сировинний придаток потрібна Китаю не подрібненою на кілька суверенних держав, а такою, якою вона є сьогодні. А далі дробитиме її Китай.
Отже, цілком очевидно, що росія, яка сьогодні практично ізольована від цивілізованого світу, стала ще залежнішою від Китаю.
Китайський план — виправдати росію
Яку роль Китай може відіграти у війні росії проти України? Тут можна деталізувати декотрі пункти так званого китайського мирного плану.
Він пов’язаний насамперед із бажанням Китайської Народної Республіки дати росії більше часу. На це вказують кілька важливих моментів. І якщо їх буде втілено, то це полегшить для росії боротьбу проти України.
Головний пункт, що його помітили й обговорюють аналітики на всіх рівнях, — це ідея Сі про те, що не може бути односторонніх санкцій, що будь-які санкції мають бути акцептовані спільним рішенням Ради Безпеки ООН.
Тут ідеться, що і росія, і КНР є постійними членами Ради безпеки, таким чином будь-які санкції, що могли б бути запроваджені проти них, можуть, на думку китайського лідера, бути спростовані правом вето і не втілені в життя.
Тобто за такої умови росія продовжувала б нищити Україну і так само, як і раніше, розвиватись економічно. А війна була б для путіна додатковим джерелом економічного зростання.
Ще один важливий пункт Китаю стосується негайного припинення вогню на тих позиціях, на яких перебувають зараз сторони.
Сьогодні це дало б можливість російським військам остаточно закріпитись на окупованих територіях, заморозити ситуацію і підготуватись до спроб нових наступів, щоб загарбати більше, а може, й усю територію України, й піти далі на Польщу, країни Балтії тощо.
Тож цей план насправді навряд чи можна назвати мирним. Декотрі закордонні спостерігачі впевнено заявляють, що сама ідея мирного плану буде використана головою КНР для доказу не своєї миролюбності, а російської федерації.
Нагадаємо, жодного разу Сі Цзіньпін не засудив російську аґресію, не назвав війну війною, а продовжував у кращих традиціях російської і китайської пропаґанди використовувати слово «криза».
Пекінський лендліз?
І ще одне тривожне питання: чи готовий Китай вступити у війну росії проти України як країна, яка постачатиме росії зброю і допомагатиме російській армії нищити Україну?
Чи буде китайський лендліз для росії? Що ж пообіцяв китайський диктатор російському воєнному злочинцю путіну?
Для нас усе стало очевидним з першої фрази Сі Цзіньпіна на початку візиту. Він дав надію путіну й напружив увесь демократичний світ.
Сі сказав, що сподівається, що на наступних президентських виборах «мудрий і добрий російський народ» нікого іншого, крім путіна, не обере.
Тобто він дав путіну ярлик на продовження князювання на московії. Колись московські князі по цей ярлик їздили в Орду. Тепер їм доводиться, щоб отримати таке право, звертатись до Пекіна.
Однак дана ситуація з путіним, котрий розв’язав велику війну, настільки гостра, що китайському імператору довелось самому приїхати до свого васала й урочисто оголосити про це право.
Отже, бачимо, що основна стратегічна мета Китаю щодо війни росії проти України — за будь-якого результату війни залишити путіна при владі.
Політичний експерт Андрій Піонтковський ще років 15 тому в одній зі своїх статей назвав путіна «головою ліквідаційної комісії росії». І сьогодні кремлівський диктатор є лідером такої собі прокитайської партії у москві.
Він без докорів сумління останні 15 років віддає всі ресурси Сибіру й Далекого Сходу в Китай. І мешканцям так званої росії — від Краснодара до Хабаровська — це подобається.
І якщо звести десятки угод, підписаних Сі й пу під час цього вояжу, до визначення одним реченням, то це — дозвіл Китаю робити в Сибіру й на Далекому Сході все, що він хоче.
Напередодні візиту до москви Сі вчинив продуману політичну екзекуцію. Нагадаємо, що путін відчайдушно домагався приїзду китайського лідера, а він усе відкладався.
Ці політичні гойдалки чим далі, тим більше плющили путіна, і він добивався вже самого факту візиту Сі на будь-яких умовах.
Дуже зручним стало для Цзіньпіна оголошення Гааґою про ордер на арешт військового злочинця путіна, бо це зробило кремлівського м’ясника ще безпораднішим і зговірливішим.
Отже, екзекуція полягає в тому, що днів за десять до вояжу Сі міністерство природних ресурсів Китаю, відповідальне за картографію, опублікувало нову карту КНР та його околиць.
На ній декілька десятків російських населених пунктів, починаючи від Владивостока й до озера Байкал, що, власне, в китайській термінології значиться як Північне море, — позначені давніми китайськими назвами.
Й ідеться про те, що ці населені пункти були відібрані в результаті, як вважають у Китаї, нерівноправних домовленостей царської росії з Цзіньською імперією у середині XIX століття.
Це був дуже тонко продуманий хід, і путін за весь час перебування Сі у кацапстані навіть не посмів про це починати розмову. Ну а мовчання — знак згоди.
Тому Сі приїхав уже до васала, котрий визнав формальний китайський суверенітет над величезними просторами Сибіру та Далекого Сходу. А неформальний, фактично, — над усім Сибіром.
Словом, настав той благодатний для КНР час, коли можна скупити все по два долари.
Без сумніву, у відповідь він отримав якісь певні обіцянки. Китай і без них увесь цей час великої війни постачає у москву чипи, інтеґральні схеми, безпілотники, продукти вторинного військового виробництва, але путін потребує масштабних поставок.
Адже його індустріальний комплекс не може змагатись із сумарним індустріально-промисловим комплексом Заходу. Аналітики кажуть, що чіткої обіцянки Сі не дав, але політично з путіним себе зв’язав.
Це підтверджують і публікації китайських ЗМІ, основний акцент котрих був не про мир, а про те, як потужно вони протистоять Заходу. Мовляв, Цзіньпін завдав іще одного удару по Америці.
А тим часом американський політикум, вічні суперники — республіканці й демократи — консолідувались на антипутінській та антикитайській платформі.
Бути готовими до всього
Сам по собі візит Сі на росію є тривожним.
Похмура реальність полягає в тому, що Китай вступає в еру протистояння зі США. І росія в ній — китайський актив і партнер. Ще не відомо, наскільки це протистояння буде гарячим. Чи три ядерні держави опиняться на межі третьої світової війни, чи все обмежиться холодною війною?
Від автократів та диктаторів слід очікувати чого завгодно. Тому Захід має готуватися до будь-якої гіпотетичної катастрофічної ситуації. До цього має готуватись і Україна.
Не треба плекати ілюзій, що комуністичний Китай, який завжди був прихильником авторитарного розвитку суспільства, стане союзником демократичних держав.
І якщо навіть відбудеться розмова між Сі і Зеленським, не слід очікувати якогось конструктиву від неї. Сі може її використати лише як виправдання до власної готовності допомагати росії.
Також важливим діалогом має стати розмова Сі з американським президентом Байденом. Тоді вже стане очевидним, наскільки зблизились два диктатори — путін і Цзіньпін.
Однак те, що Сі відмовився від телефонної розмови з президентом США Джо Байденом, уже дає поживу для серйозних роздумів.
Тетяна Пархомчук,
«УМ»
