Москва готує черговий етап адміністративного поглинання тимчасово захоплених українських земель. Згідно з оприлюдненими проєктами наказів Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ, російська влада планує ліквідувати так звані прикордонні зони між суб’єктами Російської Федерації та окупованими територіями Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також Криму. Цей крок, який пропаганда підносить як «остаточне возз’єднання», насправді є спробою легалізувати анексію в юридичному полі самої Росії та спростити логістику для окупаційної армії. Утім, для міжнародної спільноти та Києва ці дії залишаються абсолютно нікчемними, а реальна ситуація на адміністративній межі далека від декларованої свободи пересування.
Тривалий час після повномасштабного вторгнення у 2022 та проведення псевдореферендумів Росія зберігала жорсткий прикордонний контроль на кордоні з окупованими регіонами. Ростовська та Воронезька області РФ, які безпосередньо межують із Донбасом, мали особливий статус прикордонної зони. Для перетину цих рубежів цивільним особам доводилося проходити тривалі перевірки, фільтраційні заходи та показувати документи. Аналогічний режим діяв і на адміністративній межі між окупованим Кримом та Херсонщиною.
Нова ініціатива російських спецслужб передбачає скасування колишніх наказів ФСБ, які регулювали ці прикордонні зони. Зокрема, планується повністю ліквідувати особливий режим у прикордонних районах Ростовської та Воронезької областей, що прилягають до окупованих територій. Також знімаються обмеження на межі Криму та Херсонської області, за винятком окремих безлюдних островів у Чорному морі. На папері це означає, що внутрішня адміністративна межа між Росією та загарбаними регіонами має повністю зникнути, перетворившись на таку саму умовну лінію, як межа між будь-якими іншими областями РФ.
Є кілька причин, чому Кремль зважився на цей крок саме зараз. Перша і найочевидніша — політико-пропагандистська. Російському внутрішньому споживачу необхідно продемонструвати успіх так званого «воз’єднання». Ліквідація КПП та прикордонних зон має створити ілюзію стабільності та незворотності геополітичних змін. Це спроба показати, що загарбані території вже стали «глибоким тилом» Росії.
Другий аспект це військова логістика. Наявність прикордонних постів, навіть формальних, створювала затори та затримки для військового постачання. Скасування прикордонного режиму дозволить окупаційним військам швидше перекидати техніку, боєприпаси та особовий склад з глибини РФ безпосередньо до лінії фронту.
Третя причина полягає в економічному поглинанні. Кремль намагається прискорити перехід підприємств на окупованих територіях під повний контроль російських олігархічних та державних структур. Відсутність митних чи прикордонних бар’єрів полегшує вивезення українського збіжжя, корисних копалин та іншого майна, що фактично є продовженням системного пограбування регіону.
Міністерство закордонних справ України та провідні вітчизняні юристи вже дали чітку оцінку діям агресора. Усі спроби змінити статус окупованих територій через внутрішні нормативні акти РФ є юридично нікчемними. Вони не створюють жодних правових наслідків для міжнародно визнаних кордонів України.
У заяві українського зовнішньополітичного відомства наголошується, що окупована українська земля ніколи не стане російською. Міжнародне право базується на принципі суверенітету та територіальної цілісності, тому жодні внутрішні накази ФСБ чи укази президента РФ не здатні легітимізувати анексію. Генеральна Асамблея ООН неодноразово ухвалювала резолюції, які засуджують російську агресію та підтверджують суверенітет України над усіма її територіями, включно з Кримом та Донбасом.
«Російське відомство може скільки завгодно пересувати пункти контролю, переписувати власні документи та перемальовувати карти. Від цього окупована українська земля не стає російською, а міжнародно визнаний державний кордон України не зсувається ані на метр», — наголосили в МЗС.
Попри гучні заяви про «стирання кордонів», на практиці повна свобода пересування навряд чи буде реалізована. Російська влада панічно боїться проникнення зброї, вибухівки та проукраїнських партизанів на власну територію. Крім того, гострою проблемою для армії РФ залишається дезертирство.
Тому замість класичних прикордонників на дорогах, найімовірніше, з’являться посилені блокпости поліції, Росгвардії та мобільні загони ФСБ. Контроль не зникне, а просто змінить маску. Перевірки документів, мобільних телефонів та транспортних засобів триватимуть, але тепер це називатиметься «заходами безпеки у воєнний час» або «протидиверсійними діями». Росія не може дозволити собі повністю відкрити кордон з окупованими зонами, оскільки це створить пряму загрозу для внутрішньої безпеки самих російських регіонів.
Галина Янишин
