У неділю, 14 червня, у Торонто зібралися на особливий мистецько-духовний вечір, присвячений 100-річчю від дня народження Ірини Сеник – поетеси, вишивальниці, багаторічної політичної бранки радянського режиму та однієї з найяскравіших представниць покоління шістдесятників. Захід, організований Ліґою Українок Канади, відділ Торонто, став глибокою даниною пам’яті жінці, яка присвятила своє життя боротьбі за людську гідність, національну свободу та право українців бути собою.
Основою мистецької постановки стала книга спогадів Ірини Сеник «Метелики спогадів». Ідея, сценарій та постановка належали Наталці Попович, яка створила багатогранне сценічне полотно, що поєднало художнє слово, музику, спів і танець.
Життєвий шлях Ірини Сеник є одним із найвражаючих свідчень незламності людського духу. За свою відданість Україні вона провела десятиліття в радянських тюрмах, таборах та засланні в Сибіру. Однак навіть у найтемніші часи не втратила віри, творчого натхнення і любові до Батьківщини. Її поезія та вишивки стали формою тихого, але нездоланного спротиву тоталітарному режимові.
Під час вистави сторінки книги «Метелики спогадів» оживали на сцені завдяки талановитим виконавцям. Особливе враження справила Лариса Баюс, яка втілила образ Ірини Сеник. Її прониклива гра дозволила глядачам відчути біль, страждання, надії та мрії жінки, яка пройшла через радянські репресії, але не зламалася. Зворушливими були виступи читців Оксани Смільської, Оксани Єфіменко, Лідії Карпенко, Олі Петрух, Наталі Никоненко та Дарії Луців, які донесли до присутніх поетичне слово Ірини Сеник. Через її вірші у залі незримо була присутня сама авторка — у своїх спогадах, переживаннях, стражданнях і незгасній любові до України.
Особливу атмосферу створили музичні номери у виконанні тріо Оксани Зелінської-Шевчук, Тетяни Чернети та Оксани Балаєскул, а також дуету Галини Антонюк та Івана Ничая. Глибоким емоційним акордом прозвучали виступи жіночого хору «Діброва» під керівництвом Олесі Коник. Надзвичайно символічним став номер молодих танцівниць Юліани Марії Рудник та Оленки Янків, які через пластику руху відтворили тривожні видіння й марення, що супроводжували Ірину Сеник у часи важких випробувань.
Окрасою вечора стало виконання піаністкою Оксаною Скірою твору Володимира Філіпенка «До тебе», під акомпанемент якого Лариса Баюс декламувала поезію про Львів. Цей момент особливо зворушив присутніх, адже Львів займав особливе місце в серці Ірини Сеник. Вона мріяла повернутися до свого міста — і повернулася до нього навічно. Важливу технічну підтримку заходу забезпечила Аня Яциняк, завдяки якій мистецький задум організаторів був втілений на високому рівні. Для багатьох присутніх ця подія стала не лише мистецькою постановкою, а й живим уроком історії. Через поезію, музику та спогади глядачі змогли глибше зрозуміти жертовність покоління українських дисидентів, які ціною власної свободи боронили право майбутніх поколінь жити у вільній державі.
Після завершення вистави люди ще довго не розходилися, ділячись враженнями та роздумами про паралелі між минулим і сьогоденням. Історія Ірини Сеник особливо промовляла до сердець у час, коли Україна знову протистоїть імперській агресії та бореться за своє право на свободу.
Вечір «Метелики спогадів» став нагадуванням про те, що тоталітарні режими можуть ув’язнити людину, але ніколи не здатні ув’язнити її дух. Як і створені Іриною Сеник вишиті метелики, пам’ять про її життя, творчість і жертовність продовжує надихати нові покоління українців по всьому світу. Слава Ірині Сеник – Героїні України, чий голос і сьогодні промовляє до нас через поезію, мистецтво та незламний приклад любові до рідного народу.
Надя Ґерелюк
Фото: Наталка Попович
