У четвер, 19 лютого, Дослідний Інститут Україніка (Ucrainica Research Institute) організував лекцію під назвою «We’ve Lost the Fight Against Disinformation. What Do We Do Now?» («Ми програли боротьбу з дезінформацією. Що робити далі?»).
Доповідачем був Джастін Лінґ, відомий канадський журналіст-розслідувач, чия професійна діяльність охоплює теми національної безпеки, політики, дезінформації, зовнішньої політики та громадської безпеки. Він є штатним колумністом Toronto Star, постійним автором для Foreign Policy, WIRED та інших провідних міжнародних видань, зокрема: The Guardian, The Independent, Business Insider, BuzzFeed, The Globe and Mail та The Daily Beast.
Понад десять років Джастін Лінґ досліджує війну в Україні та загрози, пов’язані з російськими інформаційними операціями. У своєму популярному бюлетені Bug-Eyed and Shameless він аналізує пропаганду, змови, інформаційні кампанії та їхній вплив на глобальну політику. Він також є автором книжки Missing From the Village, яка отримала премію «Брасс Наклз» Канадської асоціації письменників кримінального жанру та була номінована на Торонтську книжкову премію. Окрім цього, Лінґ створив і вів три сезони подкасту Uncover від CBC, присвяченого кримінальній юстиції та нерозкритим справам.
«Індустріальна брехня»
Перша частина лекції була присвячена феномену «індустріальної брехні», а саме, системній дезінформації, що бере початок ще з радянських практик КГБ. Лінґ згадав постать Олександра Литвиненка, колишнього співробітника КДБ, який викрив державну брехню, зокрема щодо вибухів житлових будинків у Москві як приводу для війни в Чечні. Пізніше Литвиненка було отруєно полонієм-210 у Великій Британії.
Лектор наголосив, що пострадянський період сформував сучасну епоху масової дезінформації. На початку 2000-х років значна частина світу вірила в демократичний розвиток Росії, незалежність її інституцій та правоохоронних органів. Однак системна брехня держави, суспільна готовність у неї вірити та відмова від критичного мислення створили ґрунт для нових воєн і глобальних криз.
Він також звернув увагу на поширення конспірологічних теорій, таких як «пласкої Землі» й «фейкової висадки на Місяць» до вигадок про «біолабораторії США в Україні». Такі наративи експлуатують емоції, насамперед гнів і страх, що значно підвищує їхню вірусність. Люди продовжують вірити в брехню навіть після її спростування, а платформи, які відмовляються від системного фактчекінгу, лише поглиблюють проблему.
«Державна гіперреальність»
Друга частина була присвячена «державно підтриманій гіперреальності», а це ситуації, коли інформація перетворюється на політичну зброю. Прикладом стали конспірологічні теорії про «біологічну зброю» в Китаї та «секретні біолабораторії в Україні», які активно поширювалися через TikTok і Twitter. Згодом ці наративи почали підтримувати публічні фігури — Роберт Ф. Кеннеді-молодший, Такер Карлсон, Тулсі Ґаббард — а медіа на кшталт Fox News їх активно тиражували. Російська пропагандистська машина використала ці теорії для легітимації війни, що продемонструвало, як дезінформація може перетворюватися на інструмент геополітики.
Чи є вихід?
На думку Лінґа, просте спростування фактів більше не працює: дезінформація «прилипає» до свідомості. Натомість він запропонував так званий «підхід дзюдо» використання емоційної мотивації людей для залучення їх до правди. Якщо люди бояться війни, майбутнього чи за власне здоров’я, необхідно не ігнорувати ці страхи, а пов’язувати їх із реальністю: через емпатію, зв’язок і спільні цінності.
Водночас з’являються альтернативні платформи, які намагаються усунути фінансову мотивацію поширення дезінформації, зокрема BlueSky та канадська платформа Gander. Проте ключову роль, за словами Лінґа, відіграватимуть живі спільноти, особисте спілкування та ініціативи зі спільною метою, які відновлюють довіру між людьми.
Лекція стала не лише аналітичним оглядом сучасної інформаційної кризи, а й серйозним застереженням: дезінформація це не лише проблема медіа, а виклик для демократії, безпеки та самої реальності.
Надя Ґерелюк
