У стінах Європейського парламенту в Брюсселі з 14 до 24 квітня 2026 року експонується інсталяція «Порожні ліжка» («Empty Beds»), потужний мистецько-адвокаційний проєкт, спрямований на привернення та підтримання міжнародної уваги до однієї з найболючіших трагедій російської війни проти України: викрадення українських дітей.
Проєкт став результатом співпраці гуманітарно-адвокаційної ініціативи Пташка Свiтла (Bird of Light Ukraine) та Місії України при Європейському Союзі. Раніше виставка була представлена у Люксембурзі (в бюро Europa Experience) з 23 березня по 13 квітня 2026 року, а тепер її перенесено до одного з головних політичних центрів Європи. Серцем експозиції є повнорозмірна 1:1 репліка дитячої кімнати, з ліжком, іграшками, особистими речами та відчутною відсутністю дитини. Це художній образ понад 20,000 українських дітей, офіційно підтверджених як викрадені Росією, хоча реальна цифра, за оцінками дослідників, може бути значно більшою.
За кожною зниклою дитиною – порожнє ліжко. Мовчазний вівтар, який батьки бережуть у надії на повернення сина чи доньки. Саме цю ідею організатори прагнуть донести до європейських законодавців, дипломатів і широкої громадськості: війна триває не десь далеко, вона вже стоїть на порозі Європи, і її гуманітарні наслідки вимагають негайної реакції.
Інсталяцію створили Жанна Галєєва та Iсаак Йонґ, на основі оригінальної концепції Фiла Бюxлера. Над сценографією працював Андрій Бур’яненко, а технічну реалізацію забезпечила команда MPH Group у складі Юрія Слепака, Дмитра Задорожнього та Олексія Гомелії. Перенесення дитячої спальні до «залів влади» Європи має чітке символічне значення: дати тим, хто ухвалює рішення, можливість буквально опинитися перед наслідками злочину, який не можна зводити до сухої статистики.
За даними гуманітарно дослідницької лабораторії Єльського університету (Yale Humanitarian Research Lab), українських дітей вивозили щонайменше до 210 об’єктів на території Росії та тимчасово окупованих територій, де вони проходили системне «перевиховання». Йдеться не про хаотичні випадки чи «побічні наслідки війни». Дослідники наголошують: це цілеспрямована державна програма, спрямована на відрив дітей від родин, мови, культури та української національної пам’яті. У багатьох із цих центрів дітей змушують вивчати викривлену версію історії, нав’язують їм російську державну ідентичність, проводять так зване «патріотичне» виховання, а також готують до примусового усиновлення. Особливо тривожними є висновки щодо мілітаризації дітей. Щонайменше 39 об’єктів використовуються для військової підготовки, це майже у п’ятій частині з 210 виявлених локацій «перевиховання» переходить у примусову військову індоктринацію.
Поява «Порожніх ліжок» у Європарламенті, це не лише мистецька подія, а й заклик до дії. Для України повернення викрадених дітей є не просто гуманітарним питанням, а моральним та правовим імперативом. Для Європи це випробування її здатності реагувати на злочини, що відбуваються на континенті, і захищати міжнародне право. Кожне порожнє ліжко у цій виставці це не метафора. Це чиясь дитина, чиясь сім’я, чиясь щоденна молитва про повернення. І поки ці ліжка залишаються порожніми, мовчання не є і не може бути допустимим.
Надя Ґерелюк
