Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль ввів воєнний стан, спробував запровадити військову диктатуру – і зазнав повної невдачі. У його діях є певна схожість із прийдешнім режимом Трампа та деякі чіткі уроки у США мають засвоїти прямо зараз.
Про це повідомив Тімоті Снайдер, передає “24 Канал”.
Чим схожі Трамп і Юн Сок Йоль?
Юн Сок Йоль, як і Дональд Трамп, виграв вибори з дуже вузьким відривом. Як і Трамп, він постійно посилається на “фейкові новини” і називає своїх політичних опонентів ворогами держави. Юн використав цю риторику і для того, щоб виправдати введення воєнного стану, як і Трамп, якщо вирішить застосувати Закон про повстання в США.
Як і Трамп, Юн телеграфував про свій крок заздалегідь, і не лише словами. Він оточив себе військовими та офіцерами розвідки, які відрізнялися особистою відданістю. Трамп намагається зробити те саме зараз, запропонувавши Тулсі Габбард на посаду директора національної розвідки, Каша Пателя на посаду директора ФБР і Піта Геґсета на посаду міністра оборони. Він також хоче провести чистку верхівки збройних сил.
Головний політичний опонент Юна, Лі Чже Мен, правильно передбачив, що Юн спробує запровадити воєнний стан. Трамп робить цей прогноз досить простим. Трамп відкрито говорив про те, що він буде “диктатором на один день” і посилається на Закон про повстання, який дозволить йому розгорнути війська всередині Сполучених Штатів.
Закон про повстання – це не зовсім те саме, що воєнний стан. Згідно з воєнним станом, військові беруть на себе основні обов’язки, пов’язані з цивільним урядом. Закон про повстання, в принципі, дозволяє американському президенту лише використовувати збройні сили, щоб допомогти цивільній владі забезпечити дотримання певного закону за наявності повстання. Але мова закону досить розпливчаста. Трамп чітко дає зрозуміти, що він має на увазі застосування Закону про повстання для досягнення дуже широких цілей, по суті, для зміни режиму.
І в Південній Кореї, і в Сполучених Штатах юридична основа для встановлення влади президента застаріла. Востаннє воєнний стан був оголошений у Південній Кореї в 1979 році. З кінця 1980-х Південна Корея просунулася в напрямку значущих виборів і громадянських прав завдяки рішучій діяльності суспільства, особливо профспілок. У Сполучених Штатах Закон про повстання – це збірка законів, прийнятих між 1792 і 1871 роками. Востаннє він застосовувався під час расового насильства в Лос-Анджелесі в 1992 році.
Дії Юна, хоч і ґрунтувалися на його власній особистості та кар’єрі в Південній Кореї, а також на підставі південнокорейського законодавства, були дуже химерними. Дійсно, здається вірогідним, що сама присутність Трампа на міжнародній арені зробить такі спроби більш можливими серед демократичних союзників Америки (таких як Південна Корея) та загалом.
Але Юн зазнав невдачі, і дуже сильно. Його диктатура на добу тривала лише близько 6 годин. Чого можуть навчитися американці з його диктатури, яка триває менше ніж один день?
Уроки для США після 6-годинного воєнного стану в Південній Кореї
Перш за все, повинні взяти до уваги реальність: спроби встановити військову диктатуру робилися в демократіях і будуть робитися в інших демократіях, в тому числі дуже ймовірно, в американській.
Найбільш тривожним моментом у тому, що Юн запровадив воєнний стан, було те, що на початку військові діяли так, як він хотів. Військове керівництво спочатку приєдналося до його спроби державного перевороту, коли генерал Пак Ан Су заявив про заборону політичних акцій, зібрань і “пропаґанди”, що може означати все, що хтось скаже. Він також заявив про взяття всіх ЗМІ під контроль військових.
Доречним питанням для американців буде: чи зможе Трамп оточити себе лояльними людьми, які будуть робити те саме? Він намагається це зробити. Тож у Сенаті під час слухань щодо підтвердження є очевидне запитання, яке потрібно поставити всім призначенцям Трампа, відповідальним за національну безпеку чи розвідку: якщо Трамп спробує застосувати Закон про повстання, щоб придушити внутрішнє політичне життя, так само, як Юн намагався зробити у Південній Кореї, ви б брали участь?
Для законодавців уроки також дуже зрозумілі. У той момент, коли Юн оголосив воєнний стан, лідер парламентської опозиції Кім сказав людям зібратися біля парламенту. Законодавці самі увійшли до залів, попри небажання військового керівництва, а потім одноголосно проголосували за скасування воєнного стану. Іншими словами, члени власної правої партії Юна приєдналися до опозиції в демонстрації єдності перед лицем загрози військової диктатури.
Чи здатні американські законодавці захистити свою роль і свою республіку? На цей момент дані дуже неоднозначні; – це ще належить побачити. Але Південна Корея продемонструвала необхідне ставлення та рішучість.
Правова ситуація, звичайно, інша. В принципі, Юну потрібен був парламент, щоб запровадити воєнний стан. Але ніщо не заважає американським законодавцям прийняти закон, який скасовує Закон про повстання.
Щось подібне стосується і ЗМІ. У Південній Кореї газети все ще дуже важливі. Головна консервативна газета “Chosun Ilbo” з самого початку виступала проти кроку Юна. Знову ж таки, ідеальної аналогії тут немає – можливо, щось на зразок “Wall Street Journal”, але з ширшою національною читацькою аудиторією. Але загальна думка полягає в тому, що праві ЗМІ відіграють вирішальну роль, коли правий політик намагається здійснити державний переворот. Чи витримали б “Fox” і “Newsmax” натиск, як “Chosun Ilbo”? Напевно ні. Але в Південній Кореї ми хоча б бачимо стандартний набір.
Найважливіший урок стосується всіх громадян. Легко покласти відповідальність на військових, законодавців, пресу. Але вирішальним елементом у Південній Кореї була реакція самих громадян. Це стосується не лише членів політичних партій чи профспілок, хоча це було дуже важливо. Це було більше загальне відчуття по всій країні, що тут це неможливо, що ми не таке суспільство, що у нас буде республіка, а не диктатура.
Ці інстинкти спонукали громадян Південної Кореї масово іґнорувати оголошення воєнного стану та робити саме те, що їхній президент намагався заборонити їм: говорити, збиратися, чинити опір.
Чи американці займуть подібну позицію? Завдяки жителям Південної Кореї за останні години та багатьом іншим прикладам у всьому світі, сучасним та історичним, ми можемо знати ознаки небезпеки та можемо підготуватися. Інші дали нам час для роздумів і подали нам гарний приклад.
Тімоті Снайдер,
«24 канал»
