У неділю, 21 лютого 2026 року, по всій Канаді відбулося понад 60 скоординованих заходів, присвячених четвертій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну. Десятки тисяч людей зібралися у великих містах країни, об’єднавши українські громади, громадських лідерів, молодіжні організації та політиків у потужній демонстрації пам’яті, солідарності та спільної рішучості.
Торонто
Тисячі людей зібралися на Nathan Phillips Square у Торонто, де на сцені було представлено реконструйований дрон типу Shahed, як наочне нагадування про зброю, яка щодня вражає українські міста. Акція зібрала значну кількість учасників і численних високопосадовців.
Петро Штурин, голова КУК-Торонто, подякував присутнім за солідарність і закликав до подальшої активної підтримки України на рівні громад та всього суспільства.
Прем’єр Онтаріо Даґ Форд закликав до єдності, підкресливши глибоке українське коріння провінції: «В Онтаріо проживає 350 тисяч українців, вихідців з України та осіб українського походження. Ми прийняли понад 150 тисяч українських біженців і готові приймати ще. Стільки, скільки зможемо, з відкритими обіймами». Він також наголосив, що війну, розв’язану жорстокою агресією, необхідно зупинити. Мер Торонто Олівія Чау звернула увагу на практичну допомогу міста: «Від початку війни ми передали нашому місту-побратиму Києву 17 транспортних засобів і вісім генераторів. Ми підтримували і будемо продовжувати стільки, скільки буде потрібно».
Завдяки Фундації Будучність (BCU Foundation) спеціальним гостем заходу став ірландський журналіст, який нині живе та працює в Україні, Кейлен Робертсон. Він виголосив одну з найбільш резонансних промов заходу. Посилаючись на аналогію журналістки Кларіси Ворд, він порівняв Україну з людиною, що тоне, за якою спостерігають здалеку, захоплюються її «стійкістю», але не рятують: «Уявіть, що ви дивитеся на людину, яка тоне здалеку. Вона бореться, ще тримається на поверхні, ще жива, але замість того, щоб витягнути її, люди дивляться і кажуть: “Вау, яка вона стійка”. Стійкість не зупиняє війну. Вона не перехоплює ракети і не перекриває фінансування агресора. Це робить підтримка. І саме цього потребує Україна.’’
Робертсон також застеріг, що війна давно вийшла за межі географії України, вказавши на поширення дезінформації, кібер-впливів, політичного втручання та роль енергетичної залежності й фінансових зв’язків у підтримці російської воєнної машини.
“Не помиляйтеся: ця війна більше не обмежується територією України. Росія запускає ракети по українських містах, але вона також запускає дезінформацію у ваші телефони, у ваші вибори та у вашу політику. До вторгнення майже половина газу в Європі постачалася з Росії, і саме ці кошти побудували воєнну машину, яку ми бачимо сьогодні. Деякі країни блокують санкції та допомогу, захищаючи ці зв’язки [з росією]. Війна не наближається, вона вже тут. Вона прийшла онлайн, через інтернет. Питання не в тому, чи здатна Україна витримати ще більше. Питання в тому, чи решта світу й надалі фінансуватиме її знищення, бо історія запам’ятає не лише те, хто почав цю війну, а й те, хто продовжував за неї платити».
Ванкувер
У Ванкувері тисячі людей зібралися біля Vancouver Art Gallery, після чого пройшли маршем центром міста до Jack Poole Plaza і повернулися назад до галереї. Організатори охарактеризували акцію як «публічний акт пам’яті, солідарності та рішучості, нагадування про те, що глобальна підтримка є не символічною, а життєво необхідною». Хода підкреслила сталу відданість міста підтримці України як через громадську активність, так і через адвокацію на всіх рівнях.
Калгарі
На Municipal Plaza у Калгарі акція набула особливо людського виміру. Діти брали участь у заході, співаючи та приносячи м’які іграшки, привертаючи увагу до гуманітарної кризи, з якою стикаються діти в Україні внаслідок війни, а саме вимушеного переміщення, психологічних травм та втрати безпеки і стабільності.
Вінніпег
У Вінніпезі українська громада та прихильники зібралися в Канадському музеї прав людини (Canadian Museum of Human Rights). Особливо помітною була участь молоді, зокрема членів Спілки Української Молоді (СУМ), що символізувала міжпоколінну тяглість у збереженні пам’яті та громадянської позиції.
Прем’єр Манітоби Ваб Кінью підтвердив позицію провінції: «Від імені провінції Манітоба — ми завжди будемо підтримувати Україну. Вільну, незалежну, демократичну Україну».
Мер Вінніпеґу Скотт Ґіллінгем додав: «Сьогоднішній мітинг, це важливий прояв солідарності. Це нагадування, що у Вінніпезі, по всій Манітобі та по всій Канаді ми не забули. І ми не будемо відвертатися». Деякі учасники, наголошували, що захід також став моментом вшанування пам’яті канадців, які загинули, волонтерячи за кордоном на підтримку України.
Монреаль
У Монреалі сотні людей зібралися на Phillips Square, тримаючи синьо-жовті прапори та вшановуючи пам’ять загиблих у війні. Акція об’єднала представників української громади та прихильників, зосередившись на людській ціні війни та довготривалому розділенні сімей.
Михайло Швець, президент Канадського українського конгресу в Квебеку, наголосив на реальності, з якою стикаються багато родин: «Для багатьох це надзвичайно важко, бо часто тут лише мати з дітьми, а тати залишаються на фронті». Організатори підкреслили масштаб міграції населення: мільйони внутрішньо переміщених осіб в Україні, скорочення гуманітарної допомоги, зруйновані домівки та суворі зими. З 2022 року Канада прийняла понад 300 тисяч українців, з них понад 20 тисяч у Квебеку, багато з яких оселилися у Великому Монреалі, сподіваючись одного дня повернутися додому. «Це найбільша катастрофа з часів Другої світової війни»- сказав Швець, підкреслюючи численну людську ціну трагедії.
Едмонтон
В Едмонтоні пам’ятна акція відбулася 24 лютого перед будівлею законодавчих зборів Альберти. Програма включатиме виступи представників влади та громади, відео-рефлексію, хвилину мовчання зі свічками, виступ чоловічого хору Axios, а також виконання гимнів України та Канади, на вшанування полеглих і як заклик до подальших глобальних дій.
У різних містах, серед різних поколінь і громад, прозвучало єдине послання: пам’ять має супроводжуватися діями. Через чотири роки після початку війни загальнонаціональна мобілізація в Канаді продемонструвала, що підтримка України не є епізодичною чи символічною, вона є сталою, громадянською та глибоко вкоріненою у демократичних цінностях.
Від громадських площ до провінційних парламентів, від дитячих голосів до національних лідерів, ці акції підтвердили спільну позицію: боротьба України за свободу не є ізольованою. Вона є спільною відповідальністю і потребує постійної глобальної підтримки, політичної рішучості та реальних дій.
Надя Ґерелюк
