За даними західних ЗМІ, українські засоби ППО не перехоплюють до двох третин балістичних ракет, що летять. Тим часом, за останні три роки російські військові збільшили використання такої зброї від спорадичних запусків до 74 ракет на місяць. Проблема не в тому, що система Patriot неефективна – вона чудова – а просто в тому, що її нічим перезаряджати.
У понеділок Центр стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) повідомив, що в арсеналі США є менше 827 ракет Patriot. Це не забезпечує достатнього захисту від можливого китайського або російського балістичного удару. До війни США мали понад 2200 передових ракет-перехоплювачів. Крім того, США використали близько 40% своїх ракет-перехоплювачів THAAD, залишивши лише 278 у арсеналах Пентагону. CNN підтвердив оцінку CSIS трьома джерелами, знайомими з цим питанням.
Темпи поповнення запасів залишаються обмеженими: Пентагон наразі отримує лише близько 15 ракет Tomahawk та 20 ракет-перехоплювачів Patriot на місяць (скільки російської балістики прилітає в Україну за місяць? Див. вище, зараз – 74 місячно), тоді як на 2026 рік поставки THAAD не прогнозуються. Експерти оцінюють, що відновлення запасів до довоєнного рівня може зайняти понад три роки, тоді як ширші терміни поповнення боєприпасів очікуються від двох до п’яти років. CNN також повідомив, що Конґрес ще не виділив жодного цільового фінансування для заміни ракет, витрачених під час війни. Одна ракета Patriot коштує близько 4 мільйонів доларів, тоді як перехоплювач THAAD коштує від 12 до 15 мільйонів доларів.
Повідомляється, що тривожне скорочення запасів передових ракет-перехоплювачів Америки змусило президента Дональда Трампа скасувати запланований напад на Іран минулими вихідними. У п’ятницю Трамп зустрівся з високопоставленими радниками щодо наказу про нові операції проти Ірану. Високопоставлені військові чиновники, включаючи голову Об’єднаного комітету начальників штабів, сказали Трампу, що хоча військові здатні здійснити масштабний напад на Іран, це небезпечно скоротить арсенал американських передових ракет-перехоплювачів.
Генерал Кейн також минулого тижня заявив Конґресу, що без додаткового фінансування Пентагон «не отримає необхідних боєприпасів».
Відсутність перехоплювачів змусила військових командирів на Близькому Сході не намагатися збивати іранські ракети, якщо вони не знаходяться на траєкторії враження населеної частини військової бази США.
CSIS повідомив у квітні, що США також використали близько половини своїх боєприпасів для дистанційного використання та стандартних ракет під час конфлікту. Аналітичний центр оцінює, що для поповнення американського арсеналу знадобиться чотири роки або більше.
Хоча Пентагон наполягає на тому, що американські військові зберігають достатні можливості для захисту своїх інтересів, аналітики попереджають, що тривалі операції проти Ірану можуть поступово підірвати стримування таких суперників, як Китай, Росія та Північна Корея. Хоча адміністрація Трампа застосувала Закон про оборонне виробництво та прагнула розширити потужності з виробництва ракет, експерти попереджають, що збільшення виробництва та створення додаткових виробничих ліній залишається повільним процесом, який може не пом’якшити короткостроковий дефіцит.
В такій ситуації Україна може розраховувати навіть на придбання протиракет тільки за залишковим принципом. Балістика буде безкарно летіти на Київ, а потім і на всю Україну, поки український ВПК не вирішить питання протидії тими засобами, які Україна спроможна реалізувати самотужки. А Україна спроможна, адже вирішено питання ураження російських НПЗ за 2000 км від кордону, хоч союзники категорично відмовлялися передавати чи продавати нам далекобійні ракети.
Є досвід Ірану щодо економічної ракетної стратегії. Іран, наприклад, давно надає пріоритет масовому виробництву та низьким витратам. Його сімейство балістичних ракет Fateh-110 починається від 110 000 доларів, тоді як Zolfaghar більшої дальності коштує близько 150 000 доларів. Гіперзвукова Fattah-2 оцінюється приблизно в 500 000 доларів. Підготовка екіпажів, звичайно, є окремою витратою, але навіть з урахуванням цього іранські ракети залишаються на порядок дешевшими за свої західні аналоги. Водночас вони здатні пролітати 300–700 км і нести боєголовку вагою до 650 кг. При масовому використанні навіть дорогі ворожі системи ППО просто перевантажуються – факт, підтверджений досвідом ударів по Ізраїлю, де перехоплення однієї іранської ракети коштувало десятки мільйонів доларів.
В Україні є інженерний потенціял для розробки ракетної техніки, на заваді може стати тільки бажання керуючих еліт роздерибанити виділені на розробку кошти. Чим швидше українці приймуть висновок, що ракетна безпека залежить не від Трампа чи союзників з НАТО, тим швидше Україна відіб’є російську балістичну загрозу.
УІС
