Єдиний наразі реальний підсумок – зустрінуться ще раз, будуть продовжувати перемовини. “Добрі шанси є” – Трамп. Дива не сталося. Врешті, його не сподівалися. Після розмови понад 3 години вийшли до публіки, з журналістами не говорили. Не було про що чи вирішили, що зарано поки виносити на загал?
Першим виступив московський пігмей. Лицемірно про «трагедію українського народу» та «обчіє корні»: “Ми бачимо прагнення адміністрації та особисто президента Трампа сприяти вирішенню українського конфлікту, і його прагнення дістатися до суті питання, зрозуміти цю історію є безцінним. Як я вже казав, ситуація в Україні пов’язана з фундаментальними загрозами нашій безпеці. Більше того, ми завжди вважали українську націю, і я неодноразово це казав, братньою нацією. Як би дивно це не звучало в цих умовах. У нас спільне коріння, і все, що відбувається, є для нас трагедією та жахливою раною. Тому країна щиро зацікавлена в тому, щоб покласти цьому край”.
Далі цікаво, бо дещо більше між рядками, ніж чергова протокольна тріскотня: “Водночас ми переконані, що для того, щоб вреґулювання було міцним і довгостроковим, нам потрібно усунути всі першопричини, цього конфлікту, і ми неодноразово це говорили, врахувати всі законні занепокоєння росії та відновити справедливий балянс безпеки в Європі та у світі загалом, і погоджуємося з президентом Трампом, як він сказав сьогодні, що, звичайно, безпека України також має бути забезпечена. Звичайно, ми готові над цим працювати. Я хотів би сподіватися, що угода, якої ми досягли разом, допоможе нам наблизитися до цієї мети та прокладе шлях до миру в Україні. Ми очікуємо, що Київ та європейські столиці сприймуть це конструктивно і не будуть псувати ситуацію”.
В перекладі з путінської можна розуміти: контури угоди про мир, попри її відстуність, сьогодні таки було окреслено. Але одну з російських умов, відмову Києва від членства в НАТО, має бути формалізовано. Невипадково Трамп, коли виступав зі своїм зверненням-відповіддю, наголосив, що буде телефонувати лідерам НАТО. Аби в Брюсселі перестали, нарешті, бавитися в нічого не варті заохочення для України “колись бути в альянсі”.
Нарешті, непрямо, але путін підтвердив, що на війну Україну прирекло також керування Байдена: “У 2022 році, під час останнього контакту з попередньою адміністрацією, я намагався переконати свого попереднього американського колеґу, що не слід доводити ситуацію до точки незворотності, коли справа дійде до воєнних дій, і прийняти це прямо тоді, це велика помилка”.
Ще більша була в 2021-му в Женеві, коли стрілися двоє за зачиненими дверима. Про що говорили-погодили, українцям стало зрозуміло надто добре упродовж останніх трьох років. А європартнери з НАТО “дієво”, як відомо, нам допомагали…
Потім взяв слово Трамп: ” На мою думку, у нас була дуже продуктивна зустріч. Було багато, багато пунктів, щодо яких ми погодилися, більшість із них, я б сказав, кілька важливих, щодо яких ми ще не зовсім дійшли, але ми досягли певного проґресу. Тож нема угоди, поки не буде угоди. Я зателефоную до НАТО трохи згодом, я зателефоную різним людям, яких вважаю доречними, і, звичайно, я зателефоную президенту Зеленському та розповім йому про сьогоднішню зустріч. Зрештою, це залежить від них. Їм доведеться погодитися з тим, що сказали Марко, Стів та деякі чудові люди з адміністрації Трампа, хто приїхав сюди, Скотт і Джон Реткліфф”.
Наступний абзац, передчуваю, втішить фанатів “Трампозради”: “Сьогодні ми справді досягли значного проґресу. У мене завжди були фантастичні стосунки з президентом путіним. У нас було багато, багато складних зустрічей, хороших зустрічей. Нам заважала містифікація “росія, росія, росія”. Це трохи ускладнювало справу, але він це розумів… Він знав, що це містифікація, і я знав, що це містифікація, але те, що було зроблено, було дуже злочинним, але це ускладнило нам роботу як країні, з точки зору бізнесу та всіх речей, з якими хотілося б мати справу, але у нас буде хороший шанс, коли це закінчиться”.
Мені теж, як і вам, захотілося вгатити чимось важким по екрану після слів про бізнес. Але в перекладі з трампівської, щоби візаві було зрозуміло: хочеш позбутися санкцій для рф, доведеться зробити так, що “все закінчиться” з війною.
І навряд чи хтось притомний, крім фахових патріотів, звичайно, міг сподіватися: господар зараз почне зневажливо цідити в мікрофон погрози для свого карликового гостя. Протокол, пані та панове – зобов’язує до чемності й навіть награної приязності до покидьків та людожерів. У одній миршавій особі.
Далі: “Тож, якщо коротко, я почну робити кілька телефонних дзвінків і розповім їм, що сталося. Але у нас була надзвичайно продуктивна зустріч, і багато пунктів було узгоджено. Залишилося зовсім небагато. Деякі не такі вже й важливі. Один, мабуть, найважливіший, але у нас є дуже гарні шанси його досягти. Ми не досягли, але у нас є дуже гарні шанси його досягти. Але ж у нас були хороші зустрічі протягом багатьох років, чи не так? Хороші, продуктивні зустрічі протягом багатьох років, і ми сподіваємося, що вони будуть у майбутньому. Давайте проведемо найпродуктивнішу з них прямо зараз. Ми збираємося зупинити, дійсно, 5, 6, 7 тисяч, 1000 вбивств людей на тиждень, і президент путін хоче це бачити так само, як і я. Тож… ми поговоримо з вами дуже скоро, і, ймовірно, побачимося знову дуже скоро”.
путін: “Наступного разу в москві”.
Трамп: “О, це цікаво. Не знаю. Я трохи подумаю над цим питанням, але можу уявити, що це можливо”.
Перша зустріч відбулася. Будуть наступні, і можливість миру не лише уявною. Про щось вони нині таки домовилися, обидва це сказали.
В Україні, звичайно, вже гримить ораторія проклинальників Трампові, сподівано. Але знаєте, як закінчити війну без перемовин з ґебістом і тими силами, які є в України сьогодні – поділіться. Реалістичні рецепти, бажано. Заодно підкажіть, хто крім американського президента, захотів би взагалі з тим лайном говорити. Й терпіти поруч себе упродовж кількох годин. Роблячи це також і задля зупинки війни в країні, далекій від його власної.
Людмила Пустельник,
«Хвиля Десни»
