Аскольд Лозинський
Схоже, що кожен щоденний російський повітряний напад на українську територію є воєнним злочином просто тому, що ціллю майже завжди є цивільна споруда: лікарня, пологове відділення, навіть школа і здебільшого житлова будівля. У багатьох частинах України, колись окупованих росіянами, а тепер вільних і доступних, є залишки, що служать доказами російських воєнних злочинів, такі як тіла українських мирних жителів, розстріляних зі зв’язаними за спиною руками, звичайні пасажирські автомобілі, пронизані сотнею кульових отворів, цілі суто житлові квартали, зруйновані… На жаль, докази неповні, оскільки міжнародним спостерігачам, таким як з Організації Об’єднаних Націй, заборонено доступ до українських земель, які наразі окуповані росіянами. На росіян у цьому відношенні немає жодного тиску.
У Міжнародному суді ООН у Гаазі триває розгляд справи, поданої Україною проти Росії, не лише за воєнні злочини, а й за геноцид. Ця справа була вперше подана на самому початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Вона просувається дуже повільно. Майже чотири роки потому, у грудні 2025 року, Росії дозволили висунути зустрічні позови. Колеса правосуддя, як відомо, повільні, а колеса міжнародного правосуддя майже зупинилися.
Міжнародний кримінальний суд – це трибунал ООН, що базується в Гаазі, утворений у 2002 році на основі Римського статуту 1999 року. Станом на квітень 2025 року членами є близько 125 держав. Помітно, хоча й не дивно, що Сполучені Штати, Росія, Китай та Ізраїль відсутні. Три з цих країн наразі беруть участь у війнах. Лідери двох з них перебувають під ордерами на арешт МКС за воєнні злочини. Чесно кажучи, чому Дональд Дж. Трамп і Піт Хегсет не перебувають під ордерами на арешт МКС, є певною загадкою, хоча, чесно кажучи, їхні воєнні злочини, хоча й жорстокі, бліднуть за масштабом у порівнянні зі злочинами диктатора Володимира Путіна та прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу.
Окрім щоденних повітряних бомбардувань, росіяни були особливо жорстокими у двох сферах. Одна з них стосується дітей. Паралельно з російською мантрою «стерти українців з лиця землі», яку часто повторюють навіть представники Російської православної церкви, росіяни викрадають українських дітей із тривожною швидкістю. Цих дітей потім везуть до Росії для перевиховання, щоб вони стали ворогами України.
Ордер на арешт російського лідера Володимира Путіна, виданий Міжнародним кримінальним судом, був пов’язаний зі звинуваченнями проти Путіна у незаконній депортації дітей та переміщенні цих дітей з окупованих територій України до Російської Федерації.
Інша сфера стосується військовополонених. Тортури та навіть вбивства в’язнів є поширеним явищем. Різанина в Оленівській в’язниці сталася 29 липня 2022 року, майже рівно чотири роки тому, коли російські війська нібито розбомбили будівлю, в якій жили українські військовополонені у колишній Волноваській виправній колонії (№ 120) у Молодіжному, поблизу Оленівки, Донецька область, Україна. В результаті нападу загинуло 53-62 українських військовополонених та поранено 75-130 інших.
Тортури військовополонених є як фізичні так і… психологічні. Вони мають на меті заподіяти фізичний біль, приниження та залякування. Фізичні тортури часто застосовують до голого в’язня, щоб поєднати фізичні з психологічними. Потім його б’ють кийками, шматками дерева, батогами. Під нігті пальців рук і ніг забивають шурупи або цвяхи. Ще гірше сексуальне насильство, включаючи зґвалтування та катування електричним струмом статевих органів в’язнів. У в’язня засовують кийки або палиці. Психологічні тортури застосовуються шляхом погроз щодо родини в’язня, його дружини, його дітей. Навіть їжа використовується як зброя. В’язнів годують солоною рибою, але не дають води, щоб втамувати спрагу.
Часто, здається, немає жодної причини для тортур, окрім задоволення російської культури та апетиту до тортур. Військовополонені часто неохоче дають свідчення про знущання, які вони зазнають, але достатньо доказів свідчить про те, що росіяни поводяться так само погано, як нацисти чи будь-які інші кривдники з часів першої Женевської конвенції у 19 столітті, коли були зроблені перші спроби захистити військовополонених.
Співробітникам ООН не надають доступу до російських таборів для військовополонених. Минулого року відбувся саміт БРІКС (Бразилія, Росія, Саміт (Індія, Китай, Південна Африка) у Сочі, Росія. Генеральний секретар ООН Антоніо Гуттереш був присутній. Він нічого про це не згадав. Чесно кажучи, я не знаю, чим займається Гуттереш. Злочини мають бути покарані, щоб запобігти майбутнім злочинам. Росія поводиться так, ніби вона вище за всі закони. Це має змінитися.
30 липня 2026 року
